У перші роки після жовтневої революції більшовики не скупилися на обіцянки для різних національностей і соціальних груп, які відчували утиски і дискримінацію при монархії. Ця тактика мала на меті створити максимально широку соціальну базу для нового режиму. Сектанти були в числі тих, на кого була розрахована ця тактика. Обумовлювалися це тим, що царська бюрократія розглядали їх як релігійні дисидент, намагаючись обмежити діяльність сектантів різних санкцій, в тому числі і такі, що мали репресивний характер. Проголошення радянською владою свободи віросповідань, скасування привілеїв за релігійною ознакою сприяли залученню на їх бік представників "гнаних" в минулому релігійних груп і течій.

Під час Непу число тоталітарних релігійних сект у Радянському Союзі, як це не парадоксально зросло приблизно у п` ять разів. Радянська влада не те що забороняла, а навіть сприяла їх утворенню та розвитку.  «Ліва» тактика сект була всього лише тонко спрацьована ширма, під прикриттям якої сектантські ватажки хотіли зберегти і зміцнити приватне господарство і для цього створювали христомоли, свої кооперативи, колгоспи тощо.

 У своїх виступах вони раніше доводили, що НЕП можна проводити в життя лише за допомогою таких хороших людей, як сектанти. При цьому вони, не соромлячись, перекручував сенс ленінських положень про НЕП, смичка, кооперація, комуністичне суспільство, селянство і т. д. Особливо великі зусилля сектантські ватажки витратили на створення і виправдання особливих сектантських кооперативних організацій. Для вступу в кооперативі, вчили проповідники, потрібно менше моральне досконалість, він тому доступніше, з нього треба і починати. Це вже після згортання НЕПу з ними було різко покінчено. Тож комунізм більшовики просували де тільки могли, навіть і в сфері релігії.

У політзвіті секретаря Волинського губкому про релігійну ситуацію у Волинській губернії за січень–липень 1923 року зазначалось, що однією з найбільш діяльних сект в губернії вважається секта хлистів-молокан під керівництвом «святих» Діда Корнія та Тітки Маланії з осідком в селі Мокренщина Черняхівського району. Ця секта налічувала близько 3 тис. чол. і мала великий вплив на місцеве населення. Секта складалась переважно із заможних селян (вступ до секти поєднувався із матеріальним внеском – 5 пудів пшениці). Щодо ставлення до радянської влади, то одні дані вказували на антирадянську діяльність цієї секти, інші – на протилежну позицію: члени секти закликали селян підтримувати владу.

У багатьох звітах місцевої влади Житомирського краю духобори і молокани ототожнюються з хлистами – «хлисти-мироносці», «хлисти-духобори», «хлисти-молокани» і т. п. Зокрема, в одному із них міститься така інформація: «... в селі Липники Лугинського району є 1 молокан, в дійсності хлист» .

Партійне керівництво було особливо стурбоване тим фактом, що секту хлистів відвідували молоді люди комсомольці і навіть члени партії. Щоб 117 виявити «справжню фізіономію» секти, до їх складу ввійшло кілька секретних агентів. На жаль, результатів цієї агентурної роботи серед доступних архівних джерел віднайти не вдалося. Між тим органам влади у боротьбі проти хлистів чи сектантства в цілому, виконуючи завдання з дискримінації керівників сектантських громад, вдалося виявити окремі факти біографії «святого» Діда Корнія: «... 60 років, неграмотний, до 1907 р. займався дрібними крадіжками, син бідного селянина».

У лютому 1925 р. газета «Радянська Волинь» ототожнювала корніївців- хлистів із таємною сектою «червонодраконщиків» під керівництвом Каламорчука, який називав себе «богом». Члени цієї секти вважали за великий гріх мати дітей, які, на їхню думку, заважали людині досягти «благодаті». Дітей вони називали «червоними драконами», оскільки вбачали в них майбутніх більшовиків.

Під впливом такого вчення в Черняхові член секти Цимбалюк забив 4-х своїх дітей. Проте сектознавець В. Бєлоліков вважав, що ця секта мала тісний зв’язок з мальованщиною Київської губернії.

У межах Волинського округу молокани-корніївці, крім Черняхівського району, про що вже зазначалось, найбільш компактно були зосереджені в селах Кручинець та Новопілья Пулинського району.  Секта «трясунів» значний вплив мала в деяких селах Пулинського району, а особливо в селах Студениці та Шахворостівка Коростишівського району.

Протоколи бюро Волинського окружкому КП(б)У та антирелігійної комісії при агітпропі ОПК за жовтень-грудень 1929 році засвідчують про те , що Пулинському райвиконкому ставилось завдання відібрати у жительки села Новопілля Мотрі Мелешко власне обійстя (будинок, клуню та 146 ін. будівлі), оскільки там проводили свої зібрання сектанти-молокани.

 Джерела дослідив та здобуті результати систематизував Юрій Малашевич