ЯК ЦЕ БУЛО?!
12 квітня 1923 року ВУЦВК ухвалив постанову про проведення нової адміністративно-територіальної реформи, підготовка до якої за рішенням уряду розпочалася восени 1922 року Було скасовано повітовий і волостний поділ території України, а замість нього затверджено поділ республіки на 53 округи (замість 102 повітів) та 706 районів (замість 1989 волостей). На території сучасної Житомирської області створювалися Житомирський, Коростенський (у складі Волинської губернії), Бердичівський та Малинський (у складі Київської губернії) округи. Вони складалися з районів, створених у березні 1923 року на базі ліквідованих волостей. Так, до складу Житомирського округу входило 14 районів, Коростенського – 13, Бердичівського – 12 та Малинського – 10. Останній проіснував недовго і був ліквідований у грудні 1924 року його територію було поділено між Київською ї Волинською губерніями.
Черговий етап адміністративно-територіальної реформи в Україні розпочався в червні 1925 року у зв’язку з переходом на триступеневий поділ і ліквідацією губерній. Згідно з новою системою, округи тепер безпосередньо підпорядковувалися уряду України в Харкові.
15 червня 1925 року замість Житомирського було створено Волинський округ. Одночасно відбулися й певні зміни в його територіальному складі. До нього було приєднано Потіївський, Радомишльський, Коростишівський і Малинський райони з ліквідованого Малинського округу. У той же час до Бердичівського округу відійшов ряд південних районів: Любарський, Чуднівський, Янушпільський та Андрусівський.
У вересні 1930 року було введено двоступеневу систему. Внаслідок цього скасовувалися округи, а райони переходили в безпосереднє підпорядкування центру. Міста Житомир і Бердичів серед інших 18 міст України отримали статус центрального підпорядкування . Черговий раз зміни до адміністративно-територіального поділу України було внесено в лютому 1932 року у зв’язку з утворенням областей. Територія сучасної Житомирщини увійшла до складу Київської та Вінницької областей. У 1935-1936 рр. було відновлено Житомирський і Коростенський округи та створено Новоград-Волинський. Проте проіснували вони недовго, до чергової зміни в адмінподілі.
І ОСЬ НАРЕШТІ. 22 вересня 1937 року в Україні було утворено 4 нові області, в тому числі й Житомирську, в результаті поділу Київської і приєднанням ряду районів Вінницької області. Вона складалася із 34 адміністративних районів. Цей останній поділ виявився найбільш стабільним і залишається чинним, з незначними змінами, й до сьогодні.
У наступні 66 років реорганізації проводилися, як правило, в межах області й стосувалися зменшення або збільшення кількості адміністративних районів. Кампанія ця розпочалася у грудні 1957 року. Тоді зникли з карти області Вчорайшенський, Городницький, Довбиський, Корнинський, Троянівський, Чоповицький та Янушпільський райони. Наступного року було ліквідовано Ярунський , а в 1959 році – Базарський і Потіївський.
Нова хвиля укрупнення районів припадає на 1962-1963 рр. у зв’язку з організацією раднаргоспів. У цей час було ліквідовано Андрушівський, Баранівський, Барашівський, Брусиловський, Володарсько-Волинський, Житомирський, Любарський, Лугинський, Народницький, Словечанський, Ружинський, Радомишльський, Червоноармійський та Чуднівський райони.
Після усунення від влади у жовтні 1964 року М. Хрущова цю практику щодо укрупнення було визнано помилковою, і з січня 1965 року розпочалося відновлення попереднього поділу. Так, цього року на карті області знову з'явилися Андрушівський, Житомирський, Любарський, Радомишльський, Ружинський райони, а в 1966році – Баранівський, Володарсько-Волинський, Лугинський, Народицький, Червоноармійський, Чуднівський. У квітні 1990 року було утворено Брусилівський район
Джерела та література:
Державний архів Житомирська область . Історія ( офіційний сайт) http://archive.zt.gov.ua/історія-архіву/ НАЦІОНАЛЬНЕ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО в УСРР/УРСР 1924—1940. Інститут історії України НАН України http://history.org.ua/?termin=Natsionalni_rajony
