13-11-2013 1346
Бабло - річ потрібна, особливо, якщо його тобі приносять під двері, кладуть у файній такій коробчині з рожевим бантом, дзвонять і тікають. Бо ти така хороша людина, що тобі хочеться дати грошей. Це, мабуть, і є - манна небесна, думаш ти і заспокоюєшся.
Коли ж бабло приносять не анонімно, а листом кидають у поштову скриньку і на штампі зворотня адреса банку, миттєво в голові пролітає думка: а чи не нагріти тебе хочуть? Вони ж за марку 2,29 грн заплатили і, ймовірно, очікують хоча б це відбити.
Так от, останнім часом кредити мені дають навіть без мого бажання. За минулий тиждень зателефонували з двох доволі пристойних банків і повідомили: ми Вам надіслали (зверніть увагу - у мин.часі) нашу кредитку, там 5000 (в іншому 7000) грн., користуйтеся. Кажу: дякую, звісно, але мені не треба, я ж не просила.... А по той бік слухавки: Нє, ну, Ви беріть-беріть, може, знадобиться.
Ну не капєц? А, може, я шопоголік?
На те й розраховано. Слава Йсу, що поки термінали є не у всіх пивнушках поблизу, та й картку перед використанням треба активувати у відділенні банку, куди ще дійти треба. А то б плакали їхні грошики:)... Їхні?
Проблема в тому, що нашим людям не пояснили, що таке кредит і як усе працює. Вони думають про нього, як про ковбасу і колготки в совєцьку минувшину: поки дають - треба брати, а то потом не буде. І допоки діти в школі рахуватимуть золоті яйця, які може знести героїня праці курочка Ряба замість того, аби на уроках математики планувати бюджет, роботи колекторам вистачатиме.
Українці галопом ринулися у банки за "халявними" грішми, як тільки великі банки почали їх роздавати. Можу помилятися, але, здається, першим на масовій роздачі був саме Приват. Принаймні, я й сама согрєшила у студенські часи, узявши у ньому кредитку на 300 гривень. Дехто з того часу вже набрався кредитів, як жаба мулу і тепер позичає на те, щоб погасити попередні. У банках не дурні працюють, щоб розкривати усі секрети малотямущому українцю. Вони, як той змій-спокусник, нашіптують: "Візьми і купи Айпад, тобі треба Айпад до того Айфону, за який ти поки не розрахувався...". А нашому тільки дай волю - гола дупа, зате планшет від Джобса. В кредит. Нє, ну є розум? А його треба було купити перш за все.
За свої 300 гривень у юності я заплатила 600 гривень штрафу, бо не додивилася - кредит наче закрила, картку згубила і заспокоїлась. Через рік накапало дофіга якоїсь пєні, плюс вищезгаданий штраф за те, що не погашала пєню...
І, знаєте, я була б дуже рада, якби мені хоча б раз за цей час зателефонували з банку і нагадали. Обпеклася, тепер читаю те, що написано дрібним шрифтом.
Не мені Вам радити, але я все ж пораджу. Так, нас не навчили користуватися кредитами, планувати бюджет, закуповувати харчів на місяць. Штудіюємо літру і інтернет, уважно читаємо документи перед тим, як ставити автограф, встановлюємо "заощаджувально-планувальні" додатки на телефони або заводимо блокнотики і зберігаємо чеки. Кажуть, допомагає.
Так, ми, подекуди, не можемо відмовитися від покупки нового телефону, хоч і дозволити його собі не можемо. Але ми, принаймні, можемо поставити собі певні рамки - не брати більше одного кредита. Виплачуєш цей, вперед за іншим.
Візьміть до уваги, що кредити у банках видають милі усміхнені дівчатка, а "вибивати" з вас бабло у разі чого будуть кремезні нєвозмутімі тітушки.
п.с. Моя мама недовго отримувала зарплату у Приваті, але її парили усі ті додаткові картки, які йшли "в пакеті" до основної, типу кредитки і ощадної. І ще вона болісно сприйняла фотографування вебкою з пластиком біля обличчя. Тому мама вирішила змінити банк, а перед тим змусила тітоньок порізати при ній усі картки і видати їй довідку, що вона їм нічого не винна. Поставила в рамку і спокійно п"є каву біля каміну. Вона пишається тим, що ніколи не брала кредитів.
