Державна служба зайнятості за роки своєї діяльності досягла значних результатів і цим самим посідає нині вагоме місце серед державних інституцій України. Сформовано законодавство про зайнятість, запроваджено загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, створено системи професійної орієнтації та професійного навчання безробітних, соціального партнерства та кадрового забезпечення, потужну матеріально-технічну базу, впроваджено сучасні інформаційні технології для ефективного надання соціальних послуг населенню та роботодавцям.

Історична довідка: Служба працевлаштування була створена в Києві у жовтні 1915 року Київським Воєнно-Промисловим комітетом і мала назву «Бюро по трудоустройству». У серпні 1917 року Київська міська дума заснувала справжню «Біржу праці» і вже у травні 1918 року в Україні діяли 62 місцеві та три краєві біржі – у Києві, Харкові, Одесі. Наприкінці 40-х років біржі праці, головним чином, займалися вербовкою громадян для післявоєнної відбудови, а згодом направленням на цілину, БАМ тощо.

Державна служба зайнятості створена в грудні 1990 року на підставі постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 21.12.1990 № 381 «Про створення державної служби зайнятості в Українській РСР» шляхом перебудови діючої на той час служби працевлаштування на спеціалізовану службу, до завдань якої належить забезпечення комплексного вирішення питань, пов'язаних з регулюванням зайнятості населення, професійною орієнтацією, працевлаштуванням, соціальною підтримкою тимчасово непрацюючих громадян.

Основним законодавчим актом, який регулює діяльність державної служби зайнятості, став Закон України «Про зайнятість населення» (№ 803-ХІІ від 01.03.1991). Цей закон визначив соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю та основні засади діяльності державної служби зайнятості.

12 березня 1991 року – з метою реалізації державної політики зайнятості на місцевому рівні у складі трьох чолові на чолі з Віталієм Валентиновичем Ковальчуком відкрився та розпочав свою роботу Черняхівський районний центр зайнятості.

З першу не було навіть приміщення де б можна було розміститись цьому маленькому колективу, тому розмістились у приміщенні Районного комітету Комуністичної партії - сьогодні це будинок Черняхівської районної ради. Складався колектив всього лише з трьох працівників.

У 1991 році чисельність офіційно зареєстрованих безробітних становила 69 осіб, з них 31 особа на протязі цього ж року була працевлаштована.

Після цього протягом двох років закладався міцний підмурівок сучасного центру зайнятості у Черняхівському районі.

У 1996 році для установи було придбано приміщення колишнього районного побутового комбінату, де центр зайнятості знаходиться і в даний час.

І ось вже сьогдні цей чудовий гурт представників прекрасної половини відзначатиме свій 27-ий день народження!

З 2000 року вже майже 18 років цим дружнім колективом вміло керує талановитий директор та чарівна жінка Олена Федорівна Пашинська

До 2000 року реєстрація громадян здійснювалась тільки на паперових носіях. На кожну особу заводився журнал, де відображалися дані особи (нинішня персональна картка), відомості про прийняті рішення та надані послуги, дані щодо виплат матеріального забезпечення. Крім того 1998-2001 рр. – це роки зародження і початку розвитку малих приватних підприємств району, зміни у законодавчій базі країни дали можливість розширити коло платників внесків – це сільськогосподарські підприємства, фізичні особи та інші підприємства різних форм власності (малі приватні підприємства, товариства, фірми тощо).

За останні роки колектив центру зайнятості поповнився молодими та активними спеціалістами, для яких досвід роботи керівника та фахівців – запорука успіху. Але при цьому не можна забути імена тих, хто починав працювати в центрі зайнятості. Тому варто згадати також Віктора Петровича Піонтківського. Він працював директором центру з 1996 по 1999 рр. За цей час значно розширився спектр послуг, який надавався центром населенню та роботодавцям, відповідно і виріс штат працівників, який на той час склав 11 чоловік.

Ну і звичайно слово про ветеранів, які також стояли у витоків установи:

- вічна пам'ять Олені Іванівні Загайновій, яка пропрацювала 10 років . У 2008 році пішла на пенсію з посади профінформатора та спеціаліста з профнавчання. Сотні безробітних завдячуючи покійній Олені Іванівні здобули нові професії, серед них і я, тому що після служби в Армії за її мудрою порадою пооходив перенавчання;

- понад 12 років на різних посадах в даній установі пропрацювала Валентина Петрівна Дворська;

- з лютого 1992 року працювала та передавала досвід молодим спеціалістам Людмила Ульянівна Троценко. З 2004 по 2006 рр. вона виконувала обов'язки директора. Займала різні посади: юриста, спеціаліста з працевлаштування тощо.

Добрим словом слід згадати Тетяну Воскобойник, Володимира Васільєва та багатьох, багатьох інших, які ще навіть у цей час служать людям своїм досвідом та знаннями.