Верховна Рада підтримала законопроект про встановлення 25 грудня вихідним днем. Вихідний 2 травня скасували.

Законопроект про внесення змін до Кодексу законів про працю щодо святкових і вихідних днів №5496 ухвалено 238 голосами за основу та в цілому.

Відтак до переліку святкових і неробочих днів у Трудовому кодексі України внесли католицьке Різдво 25 грудня, а виключили вихідний день 2 травня.

 Із прийняттям цього законопроекту Різдво Христове буде відзначатися в Україні двічі – за Григоріанським календарем 25 грудня і за Юліанським – 7 січня.

Мені важко сказати які були мотиви у людей, які висунули цю ініціативу. Але саме по собі ця пропозиція цілком природно для українського багатоконфесійного держави, в якому частина громадян належать церквам, які відзначають Різдво 25 грудня. Але якщо за цим стоять інші цілі, наприклад, спровокувати зайвий інтерес до релігійної проблематики, підняти на порожньому місці дискусію і тому подібні, то я думаю, що це вже неблагородні мотиви.

Але в будь-якому випадку мені б хотілося відзначити важливий факт, що дуже часто у нас 25 грудня називають католицьким Різдвом. Це не правильно. Тому що немає поняття католицьке Різдво або протестантське Різдво. Є свято Різдва Христового, що відзначається християнськими конфесіями згідно різними календарями.

Центральна особа свята - Господь і Бог Наш Ісус Христос учора, сьогодні і навіки один і той же і Він не змінюється. Власне так твердить нам Святе Письмо. Він не змінюється незважаючи не те що люди "тягають і дьоргають"  його Святе Ім'я по календарях взад і вперед кому як вигідно. 

Українська Православна Церква, як і багато інші Помісні Православні Церкви, відзначає це свято за юліанським календарем 7 січня. І це навіть не питання конкретної дати святкування Різдва, це питання церковного календаря. Не можна залишити календар незміненим і при цьому перенести Різдво. Це було б дивне рішення.

Сьогодні в медійному просторі відбувається битва релігійних громад і релігійних лідерів на тему «Коли відзначати Різдво, 25 грудня або 7 січня?» І якщо одні релігійні лідери прислухаються до своєї пастви, то інші лідери вдаються до різких заяв і різних спекуляцій.

Варто було ще живому  Блаженнішому Любомиру Гузару (УГКЦ) декілька років тому заявити: «Не бачу проблем, щоб не святкувати Різдва разом - 25 грудня», як Православна церква Московського патріархату відразу ж зібрала журналістів на прес-конференцію. Архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука оприлюднив, що вони категорично проти перенесення святкування Різдва на 25 грудня. За його словами, святкування Різдво 7 січня для православних віруючих - давня традиція і немає сенсу переносити свято нібито для євроінтеграції.

«Є традиція, за якою ми живемо. Якщо перенесемо свято - ми втратимо свою традицію і нову не знайдемо. Люди намагаються розколоти суспільство. Ця ідея не від Бога. Наша Церква живе за своїм календарем, і ми будемо святкувати за своїм календарем і в майбутньому. Знову суспільство ділиться на своїх і чужих, на чорних і білих », - заявив він.

Хочу відразу спростувати заяву УПЦ МП, тому що 75% православних церков в світі відзначає народження Христа саме 25 грудня, і тільки 25% продовжує відзначати 7 січня.

Я Вам приведу такий цікавий факт, що менш ніж через 100 років (а точніше в 2101 рік) Різдво за Юліанським календарем ми з вами будемо відзначати вже 8 січня, а не 7 січня. Тому календар від Юлія Цезаря, яким Європа користувалася кілька століть, довів свою недосконалість і потребував змін.

Папа Римський Григорій XIII ст. жовтні 1582 році ввів новий календар, названий на його честь григоріанським (згідно з ним, після 4 жовтня відразу настало 15, тобто була усунена різниця в десять днів). Цей календар не був оригінальним, він лише виправляв, тобто наближав календарний рік до року астрономічному. Саме цей календар визнаний нині як міжнародний стандарт і використовується в більшості країн світу.

Правда, православна церква відмовилася від цього, і після публічного конфлікту (зокрема, між католицьким і православним кліром) Польський король видав універсал про право кожної церкви користуватися власним способом літочислення.

До речі, спочатку на перехід до нового літочислення погодився і патріарх Константинопольський. Він навіть написав Папі Римському лист з твердженням, що з 1584 року церкви, які підпадають під його юрисдикцію, почнуть користуватися новим календарем. До цієї юрисдикції входили православні громади «Молдавії, Ляхії, Русі, Грузії і в багатьох інших краях». Однак згодом в оточенні Константинопольського патріарха перемогла інша точка зору, і заявлений перехід не відбувся.

Зрештою визнання нового літочислення (в православ'ї воно ще називається Новоюліанським) відбулося аж в 1924 році після проведення Всеправославного конгресу в 1923 році в Стамбулі під керівництвом тодішнього Вселенського патріарха.

З тих пір більшість православних патріархів, включаючи Вселенского, відзначають Різдво Христове саме 25 грудня. Йдеться про Антіохійської, Олександрійської, Кіпрської, Болгарської, Румунської, Елладської та низці інших православних Церков, про православних Греції, Румунії, Болгарії, Польщі, Сирії, Лівану, Єгипту та інших країн.

Більш того і частина вірних Російської Церкви дотримується цієї норми. Адже, скажімо, Латвійська Православна Церква Московського патріархату ще з 1920-х років з благословення патріарха Тихона чинить різдвяні богослужіння щороку 24 і 25 грудня. І не тільки вона.

Правда, для збереження самоповаги ці церкві не перейшли офіційно на Григоріанський календар - вони створили так званий Новоюліанський, який майже не розходиться з Григоріанським.

Різдво «за старим стилем» в ніч з 6 на 7 січня зустрінуть тільки такі православні Церкви - Російська, Єрусалимська, Сербська і Грузинська, афонські монастирі, а також православні і греко-католики України та Білорусі. Ці двадцять п'ять відсотків знаходяться переважно в поле тяжіння Російської православної церкви і, відповідно, вікових геополітичних інтересів Кремля. Самопроголошена (автокефалію московської церкви Константинополь не визнавав майже півтора століття) Московська церква завжди знаходилася під пильним наглядом імперського держави і виконувала практично всі забаганки влади.

Дозволю собі процитувати проректора Острозької академії Петра Кралюка: «Нинішній календар, який ми маємо, - це гримуча суміш традицій, що залишилися нам від царської Росії і комуністичного СРСР. З одного боку, у нас православні свята, що відзначаються за старим стилем і які, завдяки цьому стилю, відрізняють нас від «католицької» і «протестантської» Європи. З іншого боку, є набір класичних радянських свят, і деякі дуже любить наш народ. Отже, після галасливого Нового року з піснями, танцями, об'їданням і пиятиками (все це відбувається, нагадую, під час посту!), Ми починаємо святкувати державні свята православні - Різдво Христове, святого Василя («старий» Новий рік), Водохреща. А далі є каскад типово радянських свят ...

Причому радянські свята (або «прихватизовані» - з перебрехали змістом, наприклад згадане 8-ме березня, яке відзначалося і відзначається в світі не застіллями, а маніфестаціями за права жінок) чергуються з чисто християнськими, в яких значне (якщо не переважна) число українських людей відноситься як до гарної нагоди зайвий раз добряче випити і закусити. »

А тепер давайте подумаємо чи корінь всіх цих проблем - в розбіжності календарів? Чому знаючи всі ці факти, велика частина мого народу слідом за пропагандою Російської Православної Церкви продовжує називати Різдво, яке відзначає переважна більшість всього християнського світу саме 25 грудня виключно «католицьким Різдвом»? І як тільки заходить мова, про об'єднання людства в релігійному світі, відразу ж з'являються пастирі, які починають ділити «стадо» на чорних і білих і відразу ж заводять розмови про розкол.

Тож встановлення двох різдв'яних вихідних дні на сьогодні це мудре компромісне рішення.