28 березня 2020, 23:34 Житомир: °C
Марина Шведюк
Філолог

Бережіть свої традиції!

 Бережіть свої традиції! 

Сьогодні у календарі відзначається одне з найбільших свят в ім’я Різдва святого Івана Предтечі і Хрестителя Господня. Ми більше звикли до назви Івана Купала (Купайла). Я щороку, з теплом у душі, згадую традиції святкування у нас на Поліссі. Коли проводила свої літні канікули у бабусі, це було моє найулюбленіше літнє свято. Дякую своїй бабусі, що навчила, показала, розказала і найголовніше за те, що вона в мене просто була і я мала змогу щороку долучатися до видовищного святкування Івана Купала.

Так, коли я приїжджала в село Мирославль, що знаходиться у Баранівському районі, ми з усією молоддю нашої вулиці 7 липня виходили на так звані загальні збори і вирішували як організуємо свій купальський вечір. Хлопці йшли за Купалом-деревцем, а це переважно береза чи верба. А дівчата тим часом робили прикраси для Купала: вирізали з паперу сніжинки, готували стрічки різнокольорові, квіти а також не забували про кропиву і будяки.  Потім усі разом надвечір прикрашали своє Купало.

Місцем для святкування завжди був центральний міст, час святкування – 21.00.  На кожній з вулиць одягали своє Купало і збиралися у визначеному місці. Мешканці кожної з вулиць старались принести найвище, найгарніше і найбагатше Купало. Старші жінки супроводжували молодь, співаючи  купальських пісень. Однією з них була українська народна пісня «Купайло, Купайло!»

Купайло, Купайло!

Де ти зимувало?

Зимувало в лісі,

Ночувало в стрісі,

Зимувало в пір'ячку,

Літувало в зіллячку.

На мості всі красувались своїми деревцями. Чоловіки охороняли Купала, щоб ніхто не зламав їх. Тому що є традиція вкінці вечора ламати дерево і кожен хотів вершечок, бо він був найгарніший. Тому  «охоронці» старались вберегти Купало цілим і чимшвидше вкидали його у воду. На вершечок Купала одягали кропиву чи будяки. І ви розумієте як було непереливки тим, хто таки добирався  до ласого шматочка святкового дерева. Але усі хотіли взяти хоча б одну гілочку і покласти в огірки, щоб вони в’язалися. Говорили, що так само, як протягом цілого дня прикрашають Купало, в’яжучи на нього всілякі оздоби, так рясно і довго буде в’язатися зав’язь на огірках.

         Після того, як кожне Купало опинялося у воді, всі гуртом йшли на масові гуляння до будинку культури. За традицією на таке свято запрошували музикантів-виконавців живої музики, у народі «естрада». Запальні танці відбувалися на вулиці майже до самісінького ранку. 

Пережиті емоції ніколи не забудуться. Тільки з роками ти насправді розумієш наскільки ми багатющий народ, який має таку історію і такі рідні традиції.

P.S. На фото, з власного архіву, ласий шматочок Купала.