Посеред ночі потрапити в табір “антимайданівців” непросто, якщо не знаєш паролю. У неділю ми вирішили прослідкувати за двома мітингувальниками з Житомирщини, які поверталися у своє наметове містечко після прогулянки по Євромайдану.
"You shall not pass!"
Оминувши Європейську площу, перед стадіоном “Динамо” на Грушевського натрапили на щільний кордон з внутрішніх військ та міліції. Хлопців, які поговорили хвилини зо дві з міліціянтами, пропустили одразу, журналістів - ні. Нам сказали, у них є наказ нікого не пускати, щоб забезпечити порядок в урядовому кварталі. Аргумент, що ми громадяни України і маємо право вільно пересуватися столицею у будь-який час, не подіяв. Тоді спробували пройти як преса. Нас попросили показати посвідчення. Один з міліціонерів комусь зателефонував і перевірив дані. Спершу позаштатному кореспонденту у доступі було відмовлено, але разом з штатним, мною, пропустили і його.
Патрулі міліції розставлені по всьому периметру Маріїнського парку. О третій ночі на території табору прихильників “Партії регіонів” малолюдно. На вході ми зустріли чотирьох міліціонерів і одного бадьорого мітингувальника, який сам із собою грав у футбол бурулькою. До речі, доріжки у парку доволі слизькі, сніг теж ніхто не прибирав.
Великі військові намети стоять без діла. Можна було б припустити, що у них сплять люди. Але, позаяк, диму від “буржуйок” не видно, а генератори не гудуть, тепла там немає і спати при такій температурі практично неможливо. Ми знайшли один намет, у якому горіло світло. Саме з нього вийшло двоє молодиків і направилися до туалетів, яких у таборі “регіоналів” багато. Але мітингувальники часто не ризикують ними користуватися. До слова, вищезгадана пара завернула за ріг і стала “справляти свої маленькі потреби” прямісінько на зелену будку.
Ближче до місця, де прихильники Президента проводять свої мітинги, журналісти натрапили на довжелезний ряд акуратно, по-військовому, розставлених вздовж паркану польових кухонь. Машини парували, але спробувати каші не вдалося. За словами чоловіка, який вночі охороняв кухні, їжу у такий час не готують.
Заходити на оточену щитами територію, де біля бочок грілися мітингувальники, я не наважилася, відклала візит на світлу пору доби.
Близько другої ночі до “обмеженої зони” приїхала вантажівка з дровами. Комунальна. Щити розступилися, випустивши частину чоловіків, які кинулися її розвантажувати. Потім приїхала ще одна машина з теплим одягом. Судячи з вигляду і упаковки - новим.
Вирішили поспілкуватися з міліціонерами, які стояли по периметру “загону”.
Вони кажуть, що не бачать нічого страшного у тому, що охороняють так званих “тітушок”, бо це теж громадяни України, які мають право на мирний протест. Але після зауваження, що цих молодиків привезли за гроші з різних регіонів, ніяково посміхаються і наостанок переконують “Міліція з народом”. Хочеться вірити, що так воно і є.
