20 April 2024, 13:26 Житомир: °C
Юля Чепюк
блогерка

Євромайдану більше немає, але ми не жалкуємо.

Кричати про те, що Ви за або проти Євромайдану, більше немає сенсу. Бо Євромайдану більше немає. Але ми не жалкуємо, бо зародилася євроспільнота.

"Євро" - майдану вже немає давно. Народ вирішив, що євроінтеграція - далеко не першочергова задача, щоб витрачати на неї зусилля зараз. Тому Євромайдан перетворився у просто Майдан, а європейські мотиви народного повстання залишаються тільки на блудливих устах проросійськихЗМІ. Вони не хочуть визнавати, що це давно неактуально, бо у них на руках ще стільки невикористаних козирів! Узяти хоча б геїв і лезбійок? Це ж невичерпна тема. Як же ж іще дискредитувати протест цілого народу, якщо вкотре не згадати в новинах, що дурні хохли, самі того не знаючи, під повстанські марші рухаються в Європейський Содом? Кисельов же ж без роботи залишиться!

Словом, не стало Євромайдану якось само собою. А невдовзі після цього не стало і просто Майдану, як географічно-зосередженого виключно у центрі Києва. Майдан давно розповзся по всій території України, спільний у єдиному - повалити існуючий режим, який не дає українцям жити добре на своїй землі.

Тому, якщо Ви досі не долучилися до народної революції - значить, Ви не хочете жити краще на своїй землі. А як назвати людей, яким надається можливість змінити своє життя накраще, а вони нею не користуються? Правильно, лу-зе-ри!

Ми з чоловіком хочемо жити краще. Зараз ми не скаржимося. Могли б сидіти біля тєлєка, їсти свої бутерброди  і у вус не дути. Ми заробляємо достатньо, щоб прогодувати себе, двох котів і гіпотетичних спиногризів. Працюємо, звісно, як воли. Але кому зараз легко? О, точно! Тим, хто при владі, біля самісінького корита! Їм легко, бо вони їдять свої бутерброди з ікрою особливо не напрягаючись, бо за народний бюджет. Вони, срака, з'їдають за сніданок місячну пенсію моєї бабулі. Ви скажете заздрість? А я Вам скажу, що заздрити можна тільки на своє, а ці паразити їдять за мої і Ваші кошти. Це не заздрість, а здорова громадянська позиція. Чи можливо колись таке було, що слуга жив краще за свого хазяїна? А в Україні слуги народу живуть в рази краще, ніж народ.

Нам потрібно перевернути в своїй голові розуміння того, хто кому служить.

Понапривчали за совєцьких часів чинуш класти болт на людей і тепер жили рвемо за шматок хліба. Треба почати усвідомлювати, що саме МИ заходимо у кабінет чиновника, відкриваючи двері ногою! Ми кажемо, що йому робити, а не він нам! А як ні, то лавочка закриється і волшебним пєндюлєм виштовхаємо його з крісла. Так треба з ними говорити. Майдан тому і стоїть. Ми не за те, щоб привести до корита нових, а старих пересадити. Ми за те, щоб дати народу ключі від кладовки з провіантом і контролювати хто і скільки їсть.

Нехай зараз на сцені Майдану говорять лідери ОО. Вони чомусь переконані, що буде саме так: їх приведуть до корита. Ан нєт! Поки нехай блаблакають собі, але перший же їх провтик маємо зустріти конструктивною критикою. Якщо провтик буде дуже серйозним - вимагатимемо нових виборів. Так діють у всьому цивілізованому світі. Чим ми гірші? І, заради Бога, не вірте, коли Вам кажуть, що вибори - це занадто дорого. Вони за день крадуть більше. А якщо і це не подіє - повстане новий Майдан. Що ж, доведеться виходити, якщо нам знову не дадуть жити добре. Бо ми маємо навчити чиновників виконувати волю народу.

Як це зробити?

Ми з Вами живемо у прекрасному місті. Зробити його ще прекраснішим заважають періодичні "пакращення". Значить, слід перестати "пакращувати", а займатися реальними справами. У своєму наступному блозі я дозволю собі викласти деякі міркування щодо того, як втілити у життя хороші цивілізовані речі без зайвих фінансових затрат. А то попривикали: бабла у них нема, робити нічого не будем. От якраз попрацювати, шановні можновладці, вам доведеться.

А поки повернуся до Майдану і до того, чому більше немає причин боятися його.

1 і остання причина: Бо ми будемо жити краще!

Ви скажете, що перспективи туманні і не факт, що вигорить? Окей. Тоді подивіться, чим наразі займаються майданівці. Прості, до речі майданівці, а не політикиблабла. Вони ходили під Прокуратуру, вимагаючи звільнення репресованих під час подій 1 грудня. Вони домоглися звільнення майже усіх, окрім одного. Ви скажете, що це опозиція домоглася прийняття закону про амністію. Я Вам скажу, що це взагалі піпєц... Який закон про амністію, якщо нікого з них не визнали злочинцями? Це ж абсурд! Для того, щоб їх амністували, людям, ймовірно, довелося визнати свою провину. Справедливо? Ні. Я вважаю, що саме прості мітигувальники натиснули на владу. Не треба вішати німби на депутатів за те, що вони виконали волю народу, бо це їх робота, яку, враховуючи вищезазначене, вони зробили через задницю.

Ви скажете, що майданівці нічим, окрім тролінгу чиновників не займаються? Тоді чому ці походи у Межигір'я та до будинків вищих чинів і олігархів так дратують владу? Невже вона боїться? А якщо майданівцям вдалося налякати владу, то хіба це не результат? Мені здається, кожен чиновник має боятися народного гніву, щоб працювати чесно. Коли не боїться, то забуває, що він на службі в українців і живе за їх кошт. Тра нагадувати.

А ще, коли ти частина майданівської тусовки, ти знаєш, що тебе не залишать у біді. За півгодини після того, як моїх друзів зупинили ДАІ-шники за те, що вони буцімто порушили правила під час поїздки у Межигір'я 29 грудня, близько 30 учасників Автомайдану на своїх автівках приїхало на підмогу. Юристи консультували по телефону, хтось викликав міліцію, бо інспектору так і не вдалося згадати, де саме моя подруга порушила правила. Він зрозумів, що жостко протупив, тільки тоді, коли на нього було написано заяву до міліції за перевищення службових повноважень. А Вам завжди доводиться вирішувати такі проблеми самотужки? Не напрягає, що система сношає Вас без вазеліну, а нікуди звернутися? Моїм друзям вдалося розхитати один її гвинтик завдяки майданівській солідарності.

Говорити про результати роботи простих майданівців можна довго, але я збираюся закінчувати. Вам доводилося стикатися з несправедливістю у судах і свавіллям правоохоронців? А їм довелося. Візьмемо так звані "Справа Павліченків" та "Васильківських терористів". На захист перших стали футбольні фанати, других - автомайданівці. А Ви в цей час, мабуть, займалися зароблянням коштів для сім'ї у своїй хаті скраю? Похвально. Тільки от захистить хтось Вас, якщо біда торкнеться цієї хати? 

Ви знайшли тусовку, яка стане під кийки беркутівців, щоб Ваша родина не залишилася без годувальника?