Зміни завжди несподівані. Вони не відбуваються в добрий час. Зміни відбуваються тоді, коли є загальне розуміння того, що далі так бути не може. Саме зараз ми знаходимось у ситуації, коли криза може допомогти нам змінитись.
Історія має значення
Розпочну з того, чому нам не вдалося змінитись у 90-ті. Багато хто каже: от Польщі вдалось, а нам ні, хоча ми мали набагато кращі умови, ніж Польща у 90-х. А тепер де ми, а де Польща?
Саме те, що у Польщі були погані умови на старті (економіка була дуже слабкою), і було однією із причин вдалих змін. У них не було іншого шляху стати самодостатньою та успішною державою, не змінивши себе. Не було вибору змінитись або не існувати.
Будь-яка криза – це можливість до змін. І те, що в 90-ті ми могли дозволити собі виживати, (насправді жити краще наших сусідів) і не дозволило нам змінитись. У нашому суспільстві була логіка поведінки виживання.
З історичної точки зору, на розвиток України значний вплив мали:
- остання тисяча років – християнство (православ’я);
- останні 500 років – Російська Імперія;
- останні 200 років – комунізм.
Порівнюючи це з Польщею, ми бачимо в чому ми різні.
Польща є країною з християнством західного обряду. Суспільство з християнством є багатшими за суспільство без нього. Християни західного обряду є багатшими за християн східного обряду. Серед християн західного обряду протестанти є найзаможнішими.
Польща перебувала в зовсім іншій імперії, що модернізувало країну. Вона перебувала в іншій системі цінностей. В часи Радянського Союзу Польща мала незначний впливу комунізму. Її жартома називали найвеселішим бараком Радянського Союзу.
Це все в результаті і сформувало умови, при яких Польщі та полякам вдалося змінити себе та країну. Дуже схожі умови були в Угорщині, Литві, країнах Балтії, яким це також вдалося.
Комунізм протягом двох десятиліть був основним гальмом змін в Україні. Із запізненням в 24 роки ми почали позбавлятися від комуністичного минулого.
Важливими також є цінності суспльства. Від логіки поведінки (логіка виживання чи логіка саморозвитку) і залежить благополуччя суспільства та країни загалом. Суспільство з цінностями виживання є найбіднішим. Як наслідок, країна – не розвинута, з високим рівнем корупції та невисокою тривалістю життя.
Країни, де переважають цінності саморозвитку, переважно багаті.
«Цінності мажуть на хліб», – каже Ярослав Грицак. Зображення знизу яскраво це демонструють.
Суспільство не можна законсервувати – це живий організм.
.jpg)
Ціннісні зміни, що відбулись у 2000-і, показали, що вектор руху у нас вірний. Ми рухаємося до родини європейських країн. Ми вже практично вирвались із ціннісної матриці комунізму, але останній крок найважчий.
Багато країн робили стрімкі та потрібні реформи, але потім дуже швидко відкочувались назад. Важливим є не швидкість, а сталість. Сталий розвиток не завжди є швидким. Більше того, він ніколи не є швидким.
Для того, щоб змінити країну, достатньо 10 років. Одного року достатньо, щоб зробити потрібні для країни економічні реформи, щоб бізнес почав розвиватися. Адже економіка – це основа держави. 5-7 років достатньо, щоб реформувати основні галузі суспільного життя в державі та перемогти зовнішнього агресора. 10 років – щоб до влади в Україні прийшло нове покоління та нові політичні партії.
Але рахувати час потрібно з того моменту, коли ці зміни почали робити. На даний момент немає ніяких ілюзій, що нинішня політична еліта здатна до цього, що вона здатна хоча б розпочати їх. Стара система сильна, її важко зламати. І нова постмайданівська влада не змогла або не схотіла це зробити. Ми інтуїтивно розуміємо та відчуваємо на собі, що система не змінилася, можливо в певних місцях стала гіршою.
P. S. Саме молодь є рушійною силою змін. Основним агентом змін стане зміна поколінь. І про це мова піде в третій частині…
