Ми живемо в період змін. Можливо, це найяскравіший етап новітньої історії України. Хтось може сказати, що це руїна, в країні великий рівень безробіття та велика бідність серед населення, нова влада зрадила ідеали Майдану – і це правда. Але попри це в Україні відбуваються кардинальні зміни. Іноді вони відбуваються не завдяки, а в супереч бажанням політичних еліт. І хоч ми того не усвідомлюємо, але зараз твориться історія нашої держави.

Переглянувши опитування одного з місцевих каналів, помітив, що найпоширенішим словом у людей є криза. І немає значення про що йде мова – політика, економіка, бізнес або культура – у нас криза!

Ми звикли багато чого списувати на кризу, бо це ж від нас не залежить, ми ж до цього не причетні. Це ж винні вони: Президент, Уряд, Верховна Рада, міський голова, начальник ЖЕКу тощо. Потрібно вчитися брати відповідальність на себе, а не шукати винних. Це ж стосується і держави. Ми не можемо списувати наші невдачі та відсутність реформ у державі на війну, Путіна чи небажання Європи давати нам гроші. Маємо змінювати країну!

Легко не розбудовувати демократичні партії, не створювати бізнес, не робити корисні для громади проекти. Адже у нас криза – і зараз не слушний час. А тут ще й #зрада на кожному кроці.

А тим часом місцеві еліти продовжують успішно робити бізнес та політику, поєднуючи ці дві галузі. Їхній успіх не в тому, що вони видатні політики чи бізнесмени, а в тому, що за рахунок коштів з бізнесу вони мають ресурс для отримання влади, а за рахунок влади мають можливість для розвитку бізнесу. На національному рівні ситуація приблизно ідентична.

Позитивним є те, що молодь шукає себе в бізнесі, політиці, громадській діяльності і стає успішною в цих секторах. І шанс ми матимемо лише тоді, коли будемо взаємодіяти. Коли бізнес буде інвестувати в політичні та громадські утворення не для створення особливих правил для себе, а для створення рівних правил для усіх.

І що ми будемо мати від такого, запитаєте Ви? В перше чергу, прогнозованість та ясність прийняття державних та політичних рішень.

Ситуація з формуванням нового Уряду ще раз підтверджує невідворотність руйнації цієї системи. Адже не може в парламентській державі декілька людей вирішувати персональний склад Уряду. І це є прикладом закритої системи.

Чи міг цей Уряд бути сформований по-іншому, при відкритому та публічному обговоренні в Парламенті? Однозначно міг. Якби Уряд був сформований шляхом обговорення та дискусій щодо персонального складу, він був би більш професійним. Поява шести Віце-прем’єр-міністрів говорить про те, що принцип формування цього Уряду був такий: під людей шукали посади, а не навпаки.

Чи буде цей Уряд Урядом змін, який поверне віру українців та почне робити реальні зміни в державі, визначиться в найближчі півроку. За цей час він або увійде в історію як Уряд реформаторів, або буде ще одним із багатьох Урядів.

Після відставки Уряду Яценюка наступною темою, яку будуть розкручувати технологи багатьох партій, стануть дострокові парламентські вибори. Тому будь-який промах Гройсмана та його команди буде дуже сильно роздуватися. Через підконтрольні ЗМІ відбуватиметься дискредитація як Уряду, так і Парламенту. І те, що коаліція не має достатнього запасу міцності для голосування, може спричинити ще більшу парламентську кризу. Коли партії та фракції, які готуються до дострокових виборів, паралізуватимуть роботу Парламенту. Показовою є майже однакова риторика Опоблоку, Ляшка, Батьківщини щодо дострокових парламентських виборів.

Можливі дострокові вибори, в кращому випадку, суттєво не змінять розстановку сил в Парламенті. Більшість залишиться проєвропейською. В гіршому випадку, після дострокових виборів матимемо або проросійську більшість, або більшість отримають відверті популісти. Кривий Ріг – це яскравий прикладом того, яким можуть бути результати голосування.

На сході та півдні ми матимемо реванш регіонів. І це є заслугою нинішньої влади.

Вибори – це завжди труднощі та нові виклики не для партій, а для держави. Певні партії своєю риторикою знову будуть ділити та розривати державу.

Нам потрібно не думати про вибори найближчі 1-2 роки, а зосередитися на змінах та модернізації країни. Усім тим, хто буде агітувати за дострокові вибори, Україна, як держава, байдужа. Вони думають лише про свої посади та кількість депутатів у ВР.

У нас немає хорошої влади, такої, як нам би хотілось. Але ми ніколи не будемо мати ідеальної влади, як не має її жодна країна світу.

Громадянське суспільство повинно вимагати від влади робити реформи та зміни. І це можливо робити як на національному, так і на місцевому рівнях. І той же Гройсман є прикладом як без децентралізації та повноважень на місцевому рівні досягати успіху.

Тільки від нас залежить наше майбутнє. І криза живе лише в наших головах.