Останнім часом основною темою в суспільстві є ціни на тарифи. Цьому присвячуються основні випуски новин, приділяється максимальна увага на політичних шоу. Саме на цьому спекулюють політики, як опозиційні, так і провладні. 

Чому ж «тарифну» тему так полюбили окремі політичні діячі?

В першу чергу, для окремих політиків тема енергоносіїв, а саме газу, є темою, на якій вони заробили свій капітал. Це і депутат Онищенко, який нещодавно втік з України в результаті розслідування НАБУ, і колишній Прем’єр-міністр, Віце-прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу Тимошенко. Не дарма її свого часу називали не інакше, як «газова принцеса».

Юлія Володимирівна має свої інтереси в енергетичному бізнесі, і тому вона лобіює зменшення ренти на видобуток газу, що дозволить збільшити прибутки комерційних енергетичних компаній (докладніше див. тут). І це не єдині політики, які мають власний інтерес у ціноутворенні тарифів на енергоносії.

Але не лише через бізнес-інтереси парламентарі почали перейматися проблемою високих тарифів. Основною причиною є те, що певні політичні партії дуже хочуть дострокових Парламентських виборів. Останнім часом вони собі «нагуляли» рейтинг і, у випадку перевиборів, матимуть значно більше мандатів у новому Парламенті. А високі ціни на тарифи та штучне розкачування ситуації навколо цієї теми, дає їм підстави блокувати роботу Верховної Ради та домагатися дострокових виборів. Якби в Україні не піднялись ціни на тарифи, то знайшлася б інша проблема, яку  вони почали б «вирішувати».

Стурбованість парламентарів щодо високих тарифів та низького рівня життя українців закінчується тоді, коли вимикаються телекамери журналістів та закінчуються політичні телешоу. В кулуарах Парламенту та в дорогих столичних ресторанах депутати обговорюють зовсім інші теми та вирішують інші питання. І ті проблемами, з якими вони не ведуть публічно боротьбу, їм вдається вирішувати дуже швидко.

Ті, хто блокують трибуну Парламенту та розповідають про високі тарифи, не хочуть вирішувати цю проблему. Більше того, вони зацікавлені, щоб ситуація погіршувалася, а проблема загострювалася. Адже вони і далі зможуть нарощувати свій рейтинг та вести країну до дострокових Парламентських виборів.

Парламент не встановлює ціни на енергоносії. Блокування трибуни ВРУ ніяким чином не впливає на ціни. Натомість це призводить до того, що законодавчий орган не працює і в країні не приймаються важливі закони.

Якби окремі політики справді хотіли вирішити цю проблему, а не заробляти собі політичний рейтинг, вони б не влаштовували шоу. Вони б пропонували можливі шляхи вирішення, проводили консультації та зустрічі з відповідними міністерствами та державними органами, які впливають на ціноутворення тарифів. Простіше кажучи, намагалися б вирішити проблему, а не актуалізувати її в суспільстві.

Дешевий популізм певних політиків призводить до ситуації. яку ми маємо. Адже ті зусилля, які йдуть на цирк під куполом, можна витратити на законотворчу ініціативу і прийняття законопроекти, які місяцями, а іноді й роками, не можуть знайти підтримку в Парламенті.

Опозиція робитиме усе можливо, щоб ситуація в країні погіршувалась, а нинішня влада втрачала свої позиції. Їх турбують лише наступні вибори та власні рейтинги.

Наслідками цієї боротьби ми отримаємо лише загострення парламентської кризи та погіршення ситуації в країні загалом. І восени коли більшість сімей отримає нові платіжки а з усіх телеекранів «політичні артисти» будуть лише підігрівати цю ситуацію. В країні може відбутись соціальний вибух.

Не дарма ж усі майдани в Україні відбуваються восени.