Минулого тижня головною новиною в наші державі була ситуація, що сталася у прифронтовій Авдіївці. Місто опинилося без тепла, води та електропостачання. Уся держава намагалася допомогти постраждалим людям, збираючи та відправляючи тони гуманітарки у місто, де наразі проживає близько 10 тисяч людей.

Українці завжди відгукуються та допомагають. Це те, чого немає в інших націях. Але виникає кілька запитань.

Чи дійсно була необхідність збирати таку кількість гуманітарної допомогти саме в Авдіївку? Адже є багато інформації, що місцеве населення просто користувалося можливістю та називало це «халявою від Укропів». У той час, як значна частина бійців на передовій не мають ні теплого одягу, ні достатньої кількості продуктів харчування.

Чому усі чиновники різних рівнів показово, як за сценарієм, давали розпорядження збирати та везти гуманітарну? Можливо для того, щоб відволікти увагу від неготовності держави допомогти людям?

Чому держава знову виявилася безпорадною та не готовою до подібної ситуації? Адже державне управління – це не виступи політиків на телебаченні, а конкретні та результативні дії. Де резерви та стратегічні запаси на випадок такої ситуації? Хочеться нагадати, що ми країна, яка вже третій рік перебуває у стані війни, хоча це і називають АТО. І подібне може повторитися в будь-якій точні нашої держави, і що тоді?

Це ж не перший випадок, усі пам’ятають Алчевськ 2006 року. Коли місто залишилося без тепла, води та електроенергії. Які висновки з цього було зроблено? У бізнесі, якщо стаються якісь надзвичайні події, детально розбирається та аналізується ситуація та розробляються процедури, щоб в подальшому мати готовий план дій та заходів задля уникнення цих подій у майбутньому. Очевидно, ніяких висновків та уроків зроблено не було.

Враховуючи, що в Україні 80% комунікацій у містах давно відпрацювали свій ресурс, кожне місто ризикує повторити долю Алчевська або Авдіївки. І що тоді, знову будемо збирати гуманітарку? Бо держава знову буде безпорадною та не готовою.

Ситуація зі сміттям у Львові є ще одним прикладом безпорадності державної «машини». Якщо завтра в місті-мільйоннику станеться подібна ситуація і сотні тон сміття не буде куди вивозити, чи буде у нас план Б? Відповідь очевидна. Постає запитання: нащо витрачаються податки, які ми сплачуємо державі?