Проблема безпліддя в Україні стає з кожним роком серйознішою. Згідно даних МОЗ України, рівень безпліддя сягнув 20%, а це приблизно кожна п’ята з 15 млн. пар, яка не може «завагітніти» традиційним способом. Але не варто забувати, що це офіційні дані, насправді ж ці показники можуть бути значно вищі. Як свідчить Всесвітня організація охорони здоров’я, поріг 15% вже є критичним для демографії країни. 

Безпліддям вважається ненастання вагітності протягом одного року у пари, з віком жінки до 30 років, при регулярних статевих контактах і півроку, якщо жінка віком старша 30 років.

На жаль, багато пар, які хочуть мати дитину, знаходяться під впливом стереотипів та страхів, які не дозволяють стати щасливими батьками. Як лікар за фахом і покликом душі, хочу допомогти людям розвіяти марні страхи і сумніви, з якими я особисто, як лікар-репродуктолог, щоденно стикаюся.  Для початку зазначу, що безпліддя буває з різних причин. Розподіляється воно наступним чином -  30% це чоловічі проблеми, 30% жіночі, ще 30% обопільні і 10% - неясного генезу.

Сьогодні торкнуся проблеми «трубно-перитонеального» безпліддя. Воно вважається найбільш сприятливим для лікування. Адже лікарі беруть на себе лише етап «проходження» заплідненої яйцеклітини до матки, тобто виконують функції «труби», яка з певних причин непрохідна. Така процедура називається екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ).

Ось тут і починаються «міфи».

Першість серед них утримує твердження, що це дуже дорого і неприродньо. Насправді, поняття «дорого» досить відносне. Для порівняння - найдешевше б/у авто вдвічі дорожче, ніж ця процедура. Тут уже постає питання пріоритетів. Що важливіше – довгоочікувана дитина чи гроші. Щодо штучності, то суперечить природі небажання реалізувати жіноче природнє призначення - продовження роду, а народити дитину за допомогою сучасної медицини – це нормально.  

Друге невірне твердження полягає у тому, що перша спроба ЕКЗ – це 100% гарантія вагітності. На жаль, це не так. Загальна тенденція зводиться до того, що чим старша жінка, тим важче їй завагітніти, як за допомогою лікарів, та і самостійно. Проблема тут у фізіології – приблизно у віці 43 років жінка втрачає можливість завагітніти, природа проявляє таку собі біологічну толерантність. Адже окрім як виносити та народити дитину, потрібно її ще поставити на ноги. Окрім цього, як би ми не виглядали добре ззовні, організм і наші клітини старіють і вони «виглядають» саме на біологічний вік. Відповідно, «якість» клітин стає гіршою. Загалом ефективність ЕКЗ складає від 45 до 75% у віці до 35 років, після 43-х – 10-15% при використанні власних яйцеклітин.

Наступним «міфом» йде страх жінки перед клімаксом. Нібито після ЕКЗ він наступає раніше. Ні, це не так. Процедура впливає лише на ті ооцити (яйцеклітини), які «прокидаються» саме у цей менструальний цикл. Сюди ж відноситься і страх набору зайвої ваги, який не має під собою ніякого підґрунтя.

І ще трохи статистики з мого власного досвіду. Від постановки діагнозу чи усвідомлення безпліддя до звернення до репродуктолога проходить від 5 до 7 років. Це не лише витрачені марно нерви і гроші, але й дорогоцінний час, протягом якого ви вже могли насолоджуватися батьківством.