За Основним Законом нашої держави, в Україні для наших співгромадян закріплено принцип єдиного громадянства. Якщо двома словами, то людина, народжена у нашій країні або громадянином\-кою України за її межами, стає виключно громадянином України зі своїми правами та обов’язками як перед державою, так і перед її народом.
Втім, оскільки для Європи явище множинного громадянства вже давно стало звичним (а ми вважаємо себе країною європейською), то питання «корегування» нашої Конституції у цій частині періодично піднімається.
Ще багато років тому експерти і аналітики попереджали про виклики і загрози, які несе для нас інститут множинного громадянства. То зменшилися чи, навпаки, погіршилися ці ризики? Особливо зараз, коли ми фактично перебуваємо у стані війни? Як може цією ситуацією скористатися сусід-агресор?
Відповідь для нас, на жаль, негативна – набуття лояльності до іншої країни разом із одержанням її паспорта (а фактично це присяга на вірність іншій державі) може стати небезпечним явищем для Української держави.
Бо якщо до нового паспорта добавити агресивну проросійську позицію, ми одержимо власноруч породжені і «розмножені» сепаратистські настрої в суспільстві, що можуть стати першим кроком до федералізації країни. А там і до порушення цілісності та недоторканності України недалеко.
Варіантів цього – декілька:
Перше – це застосування противником «референдумної демократії», як це було зроблено для окупації частини Криму і Донбасу та наступного формування на цих територіях квазідержавних, нелегітимних утворень.
Друге – це загроза вторгнення військ іншої держави під приводом захисту інтересів громадян своєї країни.
Третє – вимога держави-агресора щодо формування територіальних автономій у місцях компактного проживання певної частини його громадян.
Тож у результаті ми, громадяни України, маємо реальні шанси залишити своїм дітям у спадок не цілісну державу, а всього лише розбите корито…
І наостанок залишається лише побажати, щоб та гордість за Українську державу і трепетне ставлення до українського громадянства, і надалі займали належне їм місце у наших серцях і душах.
