18 листопада 2019, 03:18 Житомир: °C
Владимир Пиньковский
...

II-га Світова війна
 …Киев бомбили , нам обьявили, что началася война…..або роздуми в голос, так коли  і хто почав  II-гу Світову війну?

...Роздуми над минулим можуть слугувати керівництвом для майбутнього… У.Черчіль

Друга світова війна була надзвичайно складним, суперечливим і трагічним явищем в історії людства. Вона стала наслідком цілеспрямованої дії групи держав, яку світове товариство невзмозі було стримати. У війну було втягнуто 72 держави. У країнах, які взяли участь у війні, було мобілізовано близько 110 млн. чол. У ході війни загинуло понад 66 млн. чол.

Убивство австрійського ерцгерцога Франца Фернаднда в Сараєво у 1914 р. стало причиною, яку Австро-Угорщина використала для початку Першої світової війни.

Другу світову війну Німеччина почала також з провокації. 31 серпня 1939 р. група німецьких військових ввірвалася в будинок радіостанції, яка межувала з польським містом Глей. Інсценізуючи напад на німецьку територію, вони зробили декілька пострілів біля мікрофона і зачитали на польській мові текст, зміст якого заключався в тому, що “прийшов час війни Польщі проти Німеччини”. Схожі провокації за наказом нацистських командирів були організовані і на інших участках німецько-польського кордону. Вони і стали тією причиною, яка була використана для нападу Німеччини на Польщу.

Вранці 1 вересня німецько-фашистська авіація нанесла бомбові удари по аеродромах, комунікаційних вузлах, економічних і адміністративних центрах Польщі. Згідно з планом “Вайс”, затвердженим Гітлером 11 квітня 1939 р. проти Польщі було кинуто 58 дивізій з 75, що їх налічував вермахт, два повітряні фронти (1 тис. бомбардувальників, 105 винищувачів). Загальна кількість німецьких солдатів і офіцерів становила 2 млн. чоловік. Їм протистояла польська армія – 1,35 млн. солдатів та офіцерів (30 піхотних дивізій, 10 резервних дивізій, 22 кавалерійські бригади, що були об’єднані у 6 армій і групу “Нарев”). Польща мала близько 29 рот застарілих панцирників, 9 рот легких танків, близько 500 літаків застарілих конструкцій. Війська були не сконцентровані, а розтягнуті вздовж кордону.

 Німецький наступ здійснювався у двох напрямах. Зі Східної Прусії наступала група армій “Північ”, якою командував генерал Ф.Бак, з Сілезії і Словаччини – група армій “Південь” (командуючий – генерал Г.Рундштедт). У перші ж дні бойових дій відчайдушний опір польської армії було зламано. 6 вересня польський уряд виїхав з Варшави, а17 вересня прибув до Румунії.

3 вересня Великобританія, 4 вересня Франція оголосили війну Німеччині.

Проте активні бойові дії на Західному фронті Німеччини не велися (так звана “дивна війна”). Згідно з планом “Вайс”, затвердженим Гітлером 11 квітня 1939 р. 

17 вересня 1939 р. у відповідності до пакту Ріббентропа-Молотова, прикриваючись пропагандистськими гаслами “допомоги українським і білоруським братам і сестрам”, почали наступ на Польщу радянські війська. Наприкінці вересня у Бресті, Гродно, Ковелі і Пінську відбулися паради військ-переможців – нацистського Вермахту і Червоної Армії. Одна цікава деталь, легендарну Брестську фортецю, яка була одним з останніх форпостів  польських  військових , в вересні  брали  радянські війська але невдало, прийшлось запросити партнерів з Заходу, німецький військових, вдаривши разом зі всіх сторін, швидко покінчили з залишком супротиву. На святковому параді в Бресті,  пліч о пліч  по братськи, стояло взявши «під козирьок» радянське військове керівництво та браво  витягнувши руку вперед  - генерали вермахту. Справу зроблено, переможці задоволені…

28 вересня 1939 р. СРСР і Німеччина підписали договір про дружбу і співробітництво, яким було закріплено четвертий поділ Польщі. Для спільної  боротьби з польськими підпільниками було встановлено співробітництво між гестапо і НКВС, у м. Закопане створено спільний навчальний центр. Польська держава перестала існувати: до Німеччини відійшло 48,6% її території і 69,9% населення, до СРСР – 52,4% території та 37,1 населення.

Намагаючись зміцнити новостворені західні кордони, Кремль запропонував Фінляндії обміняти її територію на Карельському перешийку на більшу за площею частину радянської Карелії, щоб відсунути радянсько-фінський кордон на кілька десятків кілометрів від Ленінграда. Але переговори в Москві не дали бажаних результатів. 29 листопада 1939 р. радянський уряд відкликав з Фінляндії своїх представників і розірвав з нею дипломатичні відносини. 30 листопада 1939 р. Червона армія перейшла кордон Фінляндії, розпочавши проти неї війну.

Англія, Франція, США, Швеція, Норвегія та Італія надали Фінляндії політичну, дипломатичну й економічну допомогу. США запровадили “моральне ембарго” на експорт американських товарів до Радянського союзу. Фінляндії були надані кредити на суму 300 млн. доларів. СРСР виключили з Ліги Націй.

23 жовтня до Мурманська прийшов перехоплений в Антлантиці німецьким судном «Deutschland»(Німеччина) американський пароплав-рефрижератор «Сіті оф Флінт» з німецькою командою на борту. Це був скандал: США мали всі підстави оголосити СРСР війну чи, принаймні, розірвати дипломатичні та будь які відносини, але цього не зробили. Взагалі, за домовленістю з Москвою, німецькі військові судна могли ховатися від англійського флоту у Мурманську та у інших морських портах, і там у вересні-жовтні 1939р зібралось близько 40 німецьких суден, серед яких- один з найбільших і найшвидкіших трансатлантичних лайнерів «Bremen», здатний швидко перекидати на великі відстані цілі дивізії. У жовтні розширюється та розбудовується надана Рейху на Кольському півострові військово-морська база Териберка ( на схід від Мурманська), німецька назва «Basis Nord», яка до цього могла приймати тількі підводні човни.

9 квітня 1940 р. німецькі війська висадилися у кільках портах Норвегії і вступили на територію Данії. З боку датської армії протидії не було – уряд і король наказали військам скласти зброю. Опір норвезької армії зламано до червня 1940 року.

10 травня 1940 р. розпочався німецький наступ на заході. Група армій “Б” (генерал Ф.Бак) увійшла в Голландію і Бельгію, а група армій “А” (генерал Рундштерд) в обхід “лінії Мажіно” (оборонні укріплення Франції) захопили південну Бельгію і північну Францію. У травні місяці німці дійшли до французького порту Дюнкерк, звідки в паніці було евакуйовано у Британію 338 тис. англо-франузьких військ.

5 червня 1940 р. розпочато наступ на Париж. Французька армія було деморалізована, титанічні спроби генерала Шарль. де Голля організувати оборону на підступах до Парижа не принесли успіху – 14 червня захоплено Париж, а 22 червня 1940 р. маршал І.Петен від імені уряду Франції підписав перемир’я. Фактично Франція капітулювала. Північна частина країни була окупована, її південь контролював профашистський уряд, що осів в м. Віші на чолі з маршалом Петеном.

26 червня 1940 р. радянський уряд почав вимагати від Румунії повернення Радянському Союзу Бессарабії і Північної Буковини, мотивуючи свої дії традиційною формою братерської опіки українського населення. 

Після пред’явлення ультиматуму 28 червня радянські війська перейшли Дністер і вступили у Чернівці. Бессарабію приєднано до Молдавської АРСР, Північну Буковину та район Ізмаїлу, в основному заселені українцями, - до Української РСР.

На початку Другої світової війни радянський уряд здійснив ряд зовнішньополітичних заходів щодо зміцнення своїх позицій на північному заході, насамперед у Прибалтиці. СРСР нав’язав урядам Естонії, Латвії і Литви пакти про взаємодопомогу.

Переговори завершились підписанням договорів: 28 вересня 1939 р. З Естонією, 5 жовтня – з Латвією, 10 жовтня - з Литвою.

За цими договорами, на території прибалтійських держав передбачалось розміщення радянських наземних і повітряних збройних сил та створення військово-морських баз. Водночас СРСР передав Литві місто Вільно та Віленську область, загарбані Польщею у 1920 р. Невдовзі радянський уряд став твердити про порушення урядами прибалтійський республік умов пактів про взаємодопомогу та організацію антирадянських змов 14 червня 1940 р. Естонії, Латвії та Литві було надіслано ультиматум з вимогою змінити режим і відкрити кордони радянським військам. Були сформовані так звані “народно-демократичні уряди”.

Таким чином, Прибалтика була окупована СРСР, а в серпні 1940 р. приєднана до Радянського Союзу.

4 жовтня 1940 р. німецькі війська увійшли в Румунію, де утвердилася фашистська диктатура Антонеску, й Угорщину, у березні 1941 р. – у Болгарію, яка стала членом військового блоку. У квітні 1941 р. окуповано і розчленовано Югославію, Грецію. Таким чином, влітку 1941 р. фактично всі європейські держави, крім Швейцарії, Швеції, Британії, Ірландії, були або окуповані Німеччиною, або стали її союзниками, в тому числі і Радянський Союз.

Причини, характер та періодизація Другої світової війни.

Питання про причини Другої світової війни залишається в історичній науці досить дискусійним і неоднозначним. Але більшість дослідників виділяють такі причини, які призвело до початку Другої світової війни:

фашистські та мілітаристські держави на чолі з Німеччиною, Італією і Японією були невдоволені Версальською системою і прагнули до нового перерозподілу світу, до захоплення колоній, джерел сировини і ринків збуту, які тоді знаходилися переважно під контролем Великобританії, Франції і США;

загострення суперечностей між великими державами через глибоку економічну кризу;

до розв’язання воєнного конфлікту призвела політика потурання агресорам, яку проводили Великобританія і Франція, сподіваючись, що своїми вчинками вони задовольнять їхні апетити. З іншого боку, це – безпосередня підтримка Німеччини керівництвом СРСР шляхом підписання пакту Ріббентропа-Молотова у серпні 1939 р.

За характером це війна була загарбницькою для країн “Антикомінтернівського пакту”, а для країн антигітлерівської коаліції і народів світу вона мала справедливий визвольний характер.

І все таки питання для чималої кількості  українського суспільства, коли і хто розпочав II-гу Світову війну залишається риторичним, хоча факти, історичний аналіз, свідчать однозначно: II-гу Світову війну почала націонал – соціалістична  Німеччина в тісному співробітництві та взаємодії з Радянським Союзом.