Україна,є чудовою країною з чудовими людьми, які заслуговують на те, аби бути частиною Європейського Союзу і жити за європейськими стандартами. Однак політична боротьба, клановість і корупція унеможливлюють швидкий розвиток на який всі так сподівалися після багатообіцяючої Помаранчевої революції.

Після дуже позитивного прогнозу для України, не зважаючи на всі проблеми, всі думали, що тенденція розвитку буде в правильному напрямку, зараз багато людей сумніваються, чи Україна рухаються у правильному напрямку.

За останні два роки, протягом президентства Віктора Януковича, політичний і бізнес-клімат у країні погіршуються. З одного боку представники влади постійно заявляють про стратегічний курс на інтеграцію з Європейським Союзом, а правоохоронні структури у той же час поводяться з іноземцями з Заходу, бізнесменами та і просто громадянами так, наче вони небезпечні для країни.

На останньому саміту Україна-ЄС, який проходив у Києві 19 грудня, на мою думку Україна втратила шанс підписати( парафувати) вирішальну угоду про асоціацію з ЄС через засудження лідера опозиції Юлії Тимошенко до семи років позбавлення волі. У той же час, підписання угоди про вільну торгівлю та асоціацію з ЄС залишатиметься важливим питанням всього 2012 року, і по всій вірогідності, буде від терміноване на кінець року з огляду на чесність та прозорість проведення владою парламентських виборів до Верховної Ради.

Саміт – це крок для України назад, але ми всі знаємо чому, адже політичні критерії західної демократії було заздалегідь було чітко викладено. На жаль,  все залежить від однієї людини, особистого рішення українського Президента, про цьому, ми не маємо  зменшувати ролі  здатності українського суспільства вимагати позитивного рішення  і від нього.

У таких політичних умовах важко уявити, що Канцлер Меркель, інші керівники європейських держав під час чемпіонату Европи по футболу будуть поруч сидіти з президентом Януковичем і спостерігатиме за грою своїх команд на футбольних полях України у той час, як Юлія Тимошенко залишатиметься за ґратами, а судова система продовжуватиме переслідувати опозицію.

 В Європейському Союзі політики пишуть «есемески» один одному, телефонують один одному, обговорюють питання щодо України неформально.  Якщо Україна хоче бути успішною на європейській арені, українські політики повинні навчитись виходити на контакт з потрібними людьми, слати їм смс, вітати з багато чисельними святами, телефонувати і бути постійно на зв’язку, а не тільки проводити  офіційні зустрічі радянського зразка.

Стосовно економічної співпраці з Заходом, то за 20 років української незалежності, наприклад,  Німеччина інвестувала в Україну близько $7,3 млрд, посівши друге місце, після Кіпру, у списку найбільших українських інвесторів. Однак з німецької точки зору, ця сума далеко не астрономічна, зважаючи на те, що розмір німецьких інвестицій у сусідні Угорщину та Польщу більші у кілька разів. Більше того, близько $5 млрд. прямих інвестицій з Німеччини в Україну надійшло після приватизації «Криворіжсталі» Mittal Steel, яка відбувалась за допомогою німецької компанії-посередника.

Та ж Німеччина, економічно найпотужніша країна Європи, не поспішає вливати свій капітал в Україну, через те, що іноземні інвестори тут не можуть змагатися на рівних з впливовими бізнес-групами, пов’язаними з партією влади.

Окрім євроінтеграції, однією з важливих тем у 2012 році вважаєть підготовка і проведення виборів до Верховної Ради України, які стануть лакмусовим папірцем для чинної влади на здатність провести чесні та вільні вибори. Численні фонди представлені в Україні будуть консультуватимуть членів виборчих комісій щодо змін до виборчого законодавства, а також організують власну місію спостерігачів, як це робилось під час кількох попередніх виборів.