Про ситуацію в Житомирській міській раді не говорить
або не пише тільки лінивий, або дуже лінивий. На протязі останнього року це
топ-новина для обговорення на зустрічах друзів, родичів та сусідів,
- вже не кажу про політичний бомонд та славнозвісні перемовини в бані, в
«теплій» компанії, як партійних однодумців чи ситуативних соратників…
Насправді, ситуація дійсно вже давно зайшла в глухий кут і вихід
з нього один, - ритуал жертвоприношення, котрий дуже давно любили та
робили наші пращури.
З тієї пори спливло багато води, в тому числі і
талої, але основні інстинкти, як ми бачимо, залишились. Депутатський
корпус міської ради, такий різнокольоровий та різний по духу і суті, все більше
та більше втягується в гру, з якої вже нема ні виходу ні раціонального рішення
і ,як наслідок,- ні переможців, ні переможених.
Не дивлячись на запізніле «відречення від престолу» Наталії
Леонченко, депутатський корпус вже завівся не на жарт, замахується на
святе-святих, - весь виконавчий комітет. Таким чином намагаються
взяти ситуацію на контроль. Адже після відставки виконкому вся повнота
влади переходить до самих депутатів, які так мріють «поділяти та
владарювати»!
І, незважаючи на те, що ініціаторам «імпічменту» виконавчого комітету та
заступників міського голови не вдалось здійснити свої плани,- будьте певні, це
тільки підбадьорить незадоволених та додасть їм сили та снаги. Адже
не секрет, що попередні домовленості депутатів по відставці і першого, і
другого
і ,можливо , третього (тобто самого міського голови), попередньо давали в
районі 35 депутатських голосів, але комусь забракло духу, хтось відверто
злякався - труханув, а інший(-ша) тимчасово вирішили перечекати за
принципом, - «Моя хати з краю»!
Стосовно самих незадоволених, то ,як показує ситуація, їх
орієнтовно осіб 50 з числа чинних міських депутатів, просто дуже вже
публіка різношерста зібралась, різнокольорова, різновекторна, із власними
особистими планами та амбіціями, а це, поки що ,не дає прийняти ні
ефективного, ні ефектного колективного рішення.
Ситуація в міській раді виглядає патовою, інколи трагікомічною,
поки що ніхто і ніщо не може зрушити її з місця, ні досвідчені гравці,- на
кшталт Віри Шелудченко та Бориса Буряченка, ні молоді та
амбітні депутати першого призову, як то Олег Горай чи Сергій
Оніщук. Але так довго тривати не може, тому вже через місяць -…
другий , ми будемо бачити новий виконком, нових заступників та нового секретаря
міськради.
Не впевнений, що це вирішить життєво важливі проблеми
міста, адже тотальна недовіра до влади, в тому числі міської, може
зіграти злий жарт з нинішніми міськими депутатами . Жителі міста вже не
вірять ні партійним ні мажоритарним обранцям, а це в свою чергу ставить знак
питання на майбутньому більшості сьогоднішніх обранців.
Передбачаю, якби вибори в Житомирі відбулись в найближчий
час, то 70% сьогоднішніх депутатів втратили б мандат. Думаю що час тільки
зміцнить подібні настрої городян, яким вже набридло спостерігати цю комедію
щоденно та від сесії до сесії.
Якщо заплановані весняно-осінні політичні та економічні
процеси в Україні наберуть оберти, то все вирішиться майже само по собі, і
владі прийде «капут», і депутати можуть втратити майданчик для
любительського змагання за приз:
хто
найвродливіший,
найзаможніший,
найрозумніший,
найсильніший,
найхитріший…
Володимир Піньковський
