В листопаді цього року в Вільнюсі відбудеться черговий, історичний для нас саміт Україна ЄС.

     Чи вдасться офіційно оголошений нинішньою владою, підтриманий парламентом більш ніж 400 голосами  європейський вектор розвитку держави втілити в життя вирішувалось вчора, сьогодні та буде вирішуватися завтра!

      От чого досягла нинішня влада так те, що її всі хочуть бачити в себе, правда, в ролі невістки, яку можна буде експлуатувати і вдень і в ночі, при цьому відводячи другорядні ролі та покладаючи всі провини та негаразди.

      Звісна річ, що сьогодні буди самому по собі просто не можливо, обов’язково потрібно об’єднуватися в економічні союзи, військові та політичні блоки, бо самі по собі безперечно занапастимося, економічно знівелюємося остаточно та морально з деградуємо.

       Але куди йти, де наше місце на цьому білому світі, - скільки людей стільки і думок, а дорога все таки одна, і в будь якому випадку вона не проста, терниста, як стежка  в лісі звивиста, постійно міняє напрямок руху то праворуч, то ліворуч.

      Все що має людина в цьому житті, на що реально може вплинути  так це вибір, як то у тій казці: ліворуч підеш – коня втратиш, праворуч підеш -  голови позбудешся, прямо підеш – наречену знайдеш! Так воно і у реальному, сьогоденному  житті ми маємо зробити свій, максимально прагматичний вибір, прийнятний для переважної більшості населення, добре прорахований на довгострокову перспективу.

      Не секрет, що я, за європейський напрямок розвитку українського суспільства перш за все тому, що там цінують людину, і гасло: «людська гідність та людське  життя понад усе», вже багато десятиріч не декларативно , а справно  працює в країнах старої західної демократії. Більше того, це гасло дає змогу ось уже майже 70 років  унеможливити  воєнні конфлікти, примирити непримиренних сусідів, які всі довгі роки та століття те і робили що знищували один одного всіма доступними на той час засобами.

      На щастя, такий вдалий  та консолідуючий підхід з «людиною в центрі»    виявися всеосяжним та всеохоплюючим для всієї Європи і  має величезний економічний ефект. Шість з першої десятки найуспішніших та найзаможніших держав в світі - це європейські країни, при цьому  не маючи значних  природніх ресурсів, що переконливо та красномовно говорить само за себе, за оптимально правильний вибір політичної та економічної моделі розвитку справжнього демократичного суспільства.

    Якщо українській спільноті  все таки  доведеться інтегруватися в європейські структури то це буде дуже і дуже не просто, адже цілі сегменти на сьогодні  звиклої для багатьох ефективної  «економічної діяльності»  від «мінял» до «рєшал» і знаних адміністраторів мають назавжди відійти в минуле.

    Прийдеться платити податки, а не максимально мінімізовувати та  оптимізовувати їх. Митники, прикордонники, податківці та багато інших структур втратять статус традиційно «хлібних місць», близьким  часом зникне масове «кришування» бізнесу та купа інших сумнівних з точки зору права платних послуг.

     Добре розуміючи  це багатьом такий підхід не подобається вже зараз, бо що вони тоді будуть  робити? Вибір не великий: або працювати на землі, заводі, або пряма дорога - під церкву, з протягнутою рукою!

     Але все таки на це потрібно зважитися, суттєві позитивні дивіденди від євроінтеграції можливо вже не для шістдесяти  і далі - річних людей, більше для дітей та внуків. За те, щоб вільно подорожували парижами та амстердамами  в вихідні дні, щоб здібні нащадки гарантовано мали роботу та кар’єрний ріст незалежно від того, чи є в них блат, зв’язки в адміністрації  та «волохата рука».         Щоб не давати мед працівнику гроші в карман за те, що на операційному столі поріжуть і заріжуть рідну та близьку людину як за справно виконану роботу  і спитати в нас на сьогодні   нема  в кого, бо кругом кругова порука від першої і до останньої ланки.

      А що з альтернативою, - Митним Союзом?

       Я двома руками  щоб і в ньому, з часом, дивлячись на Україну,  як на позитивний приклад  також культивувалися вище перераховані цінності, принципи та норми, бо це ж наші брати, православні,  слов’яни !

     І тоді, вже Україна може стати адвокатом Росії, як це сьогодні робить Польща та Литва.

      В цьому випадку Україна може стати справжні впливовим, потужним  економічно і політично - регіональним лідером, надійним містком  між Заходом та Сходом.

       Але там це буде точно не в найближчий час,  100%  не при нашому житті та житті наших дітей, отож вибирати і складно і просто…

Володимир Піньковський