До нас їде бацько!
От подія так подія в політичному житті України, та і всієї Східної Європи, найближчий і ментально найрідніший сусід за багато років, вперше з офіційним урядовим візитом відвідає Україну.
Правда бував Лукашенко в 2010 на інавгурації чинного Президента України, але то був візит ввічливості, і не більше…
Щось не складається з часів незалежності з нашим «сябрами», то кордони все ніяк не можемо остаточно де маркувати, то молочні та кондитерські війни періодично влаштовуємо, а то і опускаємося до презирливих і в політичному сенсі принизливих кліше на кшталт «козел», «вошива влад», тощо…
Офіційно візит буде присвячений розвитку торгово-економічно співробітництва між «братніми» державами, розширенню сфери співробітництва в культурній сфері, аж до проведення масштабних днів Білорусії в Україні і України в Білорусії.
Перше інформаційне оголошення про візит було зроблено 12 червня на «День незалежності Росії» і як на мене, це не випадкове співпадіння.
У таких колоритних людей як білоруський Президент, - взагалі нічого випадкового не буває, і тому, для фахівців, це цікавий натяк для великих політичних прогнозів.
Варто зазначити, що ми з нашими сусідами в певній мірі знаходимося в подібній ситуації, як то кажуть «між молотом і на ковальнею», в нашому випадку між Москвою та Брюсселем.
Ще один важливий аспект, я би сказав «подарунок», який має привезти 18 червня в Україну А.Лукашенко це Договір «Про державний кордон» підписаний ще Л.Кучмою та все тим же Лукашенком.
Даний Договір давно ратифікований обома парламентами, але може вступити в силу тільки після обміну ратифікаційними грамотами.
Саме Президент Білорусії всіляко ігнорував таку передачу вже багато років, але після зустрічі в Астані (травень 2013р) готовий зробити добрий жест не вимагаючи грошової компенсації ($ 140 млн ) за борги радянського періоду.
Цей Договір для України важливий тому, що для поглибленої асоціації з ЄС ми не маємо мати з сусідами спірних територій, які підтверджені державними актами.
Але, на моє переконання, родзинкою, топовою темою перемовин будуть теми, як то співробітництва України з Митним Союзом так і підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС.
Період ейфорії перебування в Митному Союзі в Президента Білорусі пройшов, на разі білоруській економіці важко, як ніколи, товарообіг неухильно падає, склади завалені не витребуваною продукцією, дівати її нікуди, і як то кажуть, «результати на лицо» .
Більше того, з все тіснішим інтегруванням в Митний Союз Білорусь «чомусь» втрачає і ринок Росії, я вже не кажу про український та західний економічні напрямки.
І все таки, Лукашенко приїде агітувати за зближенням України з Митним Союзом, адже ні Білорусь ні Казахстан самостійно не в змозі протистояти російському натиску, він буде говорити про гуртування трійки( Україна, Білорусь, Казахстан) в протистоянні вже в середині Союзу, про обстоювання своїх інтересів, а як ми знаємо, - гуртом легше і батька бити…
Бацько, не проти вступу України в асоційовані відносини і з ЄС, адже це дає для Білорусі нові змоги, шанс вирватися, вислизнути з тісних обіймів старшого брата, які все сильніше і сильніше стискаються навколо вже всієї білоруської економіки, а і біля самого горла самого Президента.
Політично і економічна ізольована Білорусь потребує нового адвоката, комунікатора з Заходом, і такою країною може бути Україна, що не може не подобатись власне Україні і самій європейській спільноті.
Не дивлячись на те, що Лукашенко по своїй природі є типовим диктатором - держуправлінцем, він все таки еволюціонує, свідомо чи інтуїтивно шукає виходу у власноруч створеній безпорадності та ізольованості, тому і йде на зближення під тиском економічних та політичних проблем, змінює ставлення до сусідів в пошуку нових партнерів.
Отож, шанси прориву на цих перемовинах є не тільки україно-білоруські відносини, вони мають вплив на весь східно-західний напрямок, бо ситуація вже давно дозріла, і Президенти обох країн у вівторок 18 червня будуть визначатися: проти кого, або з ким будуть товаришувати в найближчий час…
Володимир Піньковський
