Катастрофа може розпочатися із Вільнюса, але завершуватиметься – у нас, вдома.

 Хтоб там і що не говорив, але Євромайдан таки відбувся. Так,єдиного центру, який би керував мобілізацією народу на зібрання у Києві, не було, однак це не завадило сотням тисяч людей вийти на Європейську площу у столиці України. Влада поки що не знайшла ніякої іншої відповіді, як застосувати силу, а також вдалася до мобілізації охочих до заробітку людей, яких звозили до Києва на Михайлівську площу. Антимайдан виявився відверто слабким, непереконливим, як, зрештою, і вся позиція нинішньої влади. Те, що у товщі українського суспільства визріла проєвропейська симпатія-річ очевидна, а противники євроінтеграції повторюють заяложені аргументи про те, що від підписання угоди у Вільнюсі Україна матиме виключно катастрофічні наслідки. Якщо катастрофа й станеться, то це буде зовсім не внаслідок підписання Угоди про асоціацію, а через недолугу політику нинішньої влади. Зрештою, якраз зараз настає найсприятливіший момент запитати і керманичів Уряду, і Президента України, де ті прояви покращення та позитивні наслідки реформ? Насправді зрозуміло, що жодної реформи ніхто й не розпочинав. Насправді країна живе у ситуації невизначеності, невміння та непрофесіоналізму. Усі дії влади, які можна було б підсумувати за останні три роки, зводяться до створення умов для швидкого збагачення кількох родин. Все інше населення України бідніє і зубожіє. Аргументів для таких міркувань та стверджень більше, ніж вдосталь. А надій на покращення немає жодних. Звичайно, і євроінтеграція за таких умов стає величезним випробуванням для всіх українців, але вона очевидно невигідна теперішній владі. Якщо  втрати від запровадження режиму вільної торгівлі із ЄС таки будуть, то не сьогодні і не завтра, а, як мінімум, за два-три роки. Але саме за цей час в Україні можна було б запровадити чимало змін, які сприяли б розвиткові країни. Євроінтеграція не влаштовує нинішню владу вже через те, що не можна бути євроінтегратором , одночасно спостерігати за тим, як обкрадається країна. Навіть у такій, здавалося б, не стратегічній галузі, як освіта, нинішнє урядове чиновництво знаходить постійні ласі кусочки для наживи. Якраз у ці дні у школах та гімназіях України триває невідомо звідки виниклий моніторинг знань учнів 5-х та 10-х класів, який насправді потрібен чиновникам для того щоб у ході моніторингу купувалися завдання та відповіді на них. «Ціну питання» під час проведення моніторингу не можна порівнювати із відкатами під час будівництва шляхів, аеропортів та стадіонів під час підготовки до Євро-2012, однак загальне правило діє безвідмовно: у владу йдуть для того, щоб заробити, а якщо простіше- щоб вкрасти. Євроінтеграція не влаштовує нинішню владу і ще через одну причину-через вибори, які відбудуться весною 2015 року. У нинішнього Президента у разі вільнюського провалу залишаться суто примарні шанси переобратися на найвищу у державі посаду ще раз. Звісно, розрахунок буде робитися на певні технології, які передбачатимуть  підкуп виборців. Не важко передбачити реакцію Європи на ті методи, якими буде користуватися нинішня влада під передвиборчої кампанії вже влітку та восени 2014 року. Ось чому Віктор Янукович і його Партія регіонів хочуть взяти «перерву» у ході начебто євроінтеграційного процесу. Зрештою, якщо Янукович стане Президентом вдруге, ні про яку євроінтеграцію мови навіть не буде. А тому саме зараз питання може стояти лише так: або ж негайна і реальна євроінтеграція, або ж дострокове оновлення влади. Тобто, дострокові вибори. У Президента на все і про все залишилося не так вже й багато часу. Якщо до п’ятниці наміри підписати Угоду про асоціацію у В.Ф.Януковича все ж таки буде реанімовано, країну чекає відносно спокійна передвиборна кампанія восени 2014 і на початку 2015 року. Якщо ж Президент відступить і зажадає «перерви», він приречений буде вести війну із величезною масою населення України, яка за будь-яких умов зубожітиме і біднішатиме у 2014 році. Тут не допоможе ні кредит від МВФ, ні, тим паче, «допомога» Росії. Розрахунок на силовиків та на застосування сили, які вкупі із вже баченими кампаніями розколу країни на Захід і на Схід, на фашистів та антифашистів, можуть стати основними тактичними кроками нинішньої влади у ході передвиборчої кампанії -2015, однак це буде вкрай небезпечна гра з вогнем. Причому, без «пожежі» обійтися буде неможливо, хто б і як не старався цього уникнути. Тому нинішній тиждень для України має стати доленосним. При цьому, сьогодні є всі шанси, що українцям «усміхнеться доля», хоча загроза програшу всієї нації також надто велика. Звісно, наступні дні будуть важливими. Звісно, за кулісами йтиме активний переговорний процес. Звісно, лунатимуть заклики, аргументи, а можливо й певні заяви. Проте все залежатиме від Президента. На жаль, сьогодні це так.

Володимир Піньковський