В кінці року найшло на владу прозріння про те,  що вона в чисту програла медійну євроінтеграційну, а потім,  антимайданівську «війну» в результаті якої «потужні напрацювання» останніх 3, 5 років  випарувалися, як вода з каструлі без кришки, а в сухому залишку – повна недовіра та розчарування більшості, навіть колись лояльного електорату.

   Вирішили, тільки для них притаманним чином відігратися, а  на практиці «взяти під контроль» медійний простір України: від телеканалів олігархів – до місцевих ЗМІ, створивши неформальну структуру з необмеженими правами та можливостями,  і все це, в задекларованій  «правовій державі».

    Головними особами в цій справі як завжди виступають «сімейні люди», а саме: донецький медійник Олександр Гурбич, який персонально  замикається на особі Олександра Януковича. Далі  в ієрархії  йде:  Юрій Чмир,  держслужбовець, з недавнього часу призначений заступником голови АП, а в його підпорядкуванні медведчуківський політолог Михайло Погребинський  вкупі з добре відомою всім регіональною «праведницею»  Ганною Герман.

   Ця «зондер-команда» має необмежені можливості починаючи від  членів Кабміну і аж до самого місцевого рівня включно. Вони можуть давати вказівки що ставити в ефір, а що  ні, забороняти, звільняти (через телефонне право), одним словом, активно і в світлі вузькокорпоративних   бачень  формувати громадську думку з прицілом на президентські перегони 2015 року.

   Сталося це тому, що олігархи в перші дня майдану відверто «здали» гаранта і Ко на тлі внутрішніх міжкланових протиріч. А на справді,  їхні підконтрольні медіа ресурси просто давали в ефір більш-менш об’єктивну та збалансовану  інформацію, а зараз, під тиском «самого», готові виправитися, гнати далі «чернуху» та проводити стандартні маніпулятивні дії із свідомістю глядача.

   Ось  перші наслідки  дій вище названого ГКЧ-епістського комітету:  14 журналістів українського видання Forbes  одночасно написали заяви на звільнення в зв’язку  зі зміною власника (Сергій Курченко) та введенням небаченої до тепер цензури. До речі, все той же «сімейний» С. Курченко нещодавно придбав журнал «Кореспондент», який протягом останніх 10 років був флагманом незалежної журналістики, а зараз, як і все в тих руках, перетвориться на рупор прототипу гебельсовської пропаганди.

  Таким доволі незаангажовані телеканалам як TVi  та 5-тий під різним приводом  майже повністю відмовлено в транслювання сигналу на Півдні та Сході України, там пропонують виключно погляд провладних медіа та російську інфу з велико-шовіністичним присмаком пропаганду «руского міра».

   І ще, як Ви знаєте, 27 грудня вперше з 2008 року не вийшло  ток-шоу «ШустерLIVE», і взагалі цей проект припиняє свою діяльність на Інтері, звісна річ, через «суто технічні причини»…

     До речі, активно і зі знанням справи підключається до цього процесу  і весь потужний медійний ресурс сусідньої північної держави. Кращі фахівці з цієї галузі будуть  ще з більшою наполегливістю «вправляти мізки» братам-слов’янам, бо щось вони  «неправильно» стали думати останнім часом!  Чого доброго все це перекинеться і на 1\6 частину суші, а тоді, це буде вже не український Євромайдан, а справжній російський бунт з купою трупів і річками крові.

   На підтвердження вищесказаного трохи статистики: в індексі свободи слова та преси відомої міжнародної громадської організації  «Репортери без кордонів» в даний час Україна посідає 126 місце з 179 країн світу, а до приходу нинішньої влади була на 89 сходинці! Отож, як ми бачимо «прогрес» згортання демократичних свобод очевидний і безперечний і це ще не остаточний показник.
   Віктор Медведчук (який є куратором цього процесу зі сторони Кремля),  нещодавно даючи інтерв’ю одному з російських телеканалів запевнив глядачів сусідньої держави, що скоро, дуже скоро «ми» наведемо порядок в Україні, і, ба, створена структура за його участю,  все по чесному, він  на справді не обдурює російського глядача і як ми бачимо «чесно» відпрацьовує газпромівські гроші і може вже звітуватися про певне виконання програми.

  Але є і буде ніша для свободи слова і для гуртування однодумців, - це Інтернет, з його розгалуженою соціальною мережею, туди вже так просто і безпардонно влізти не вдасться. І хоча цим ресурсом активно користуються всього 30-35% але розголос, вплив на активну частину населення важко переоцінити, за ним сьогоднішнє, завтрашнє та майбутнє незалежного інформаційного простору України.

Володимир Піньковський