Формально президент України ще при владі, він ще представляє державу на міжнародному рівні (правда велика частина цього світу з недавнього часу  значно зменшилася), підписує Укази, Закони України, звільняє та призначає держслужбовців, тощо. Але не робить (і не робив) головного – адекватно не реагує на події в країні та у великій мірі не вливає (і не хоче впливати) на них.

   Він ще може (публічно не оголошуючи) двічі на тиждень «змотатися» до білокам’яної, домовитися там про все те, що нам 100% найближчим часом не буде відомо, але вже не може основного, – позитивно впливати на події в тій державі, яку ще формально представляє де-юре, але вже не де-факто.

  В доказ цього те, що президент в вирішальні для країни дні, часи, події, самоусувається від участі, впадаючи в транс і не розуміючи, що саме тоді він мав би швидко і логічно реагувати, приймати кадрові рішення, які, на сьогодні та в перспективі, позитивно вплинуть на ситуацію як в країні, так і за її межами.

  Як приклад того, недавні побутові новорічні події в сусідній Польщі, де в результаті ДТП є загиблі та постраждалі, коли п’яний водій наїхав на людей. Одразу зібрався уряд республіки, було розглянуто ситуацію, яка до цього призвела, вжито заходи, в тому числі і кадрові, до правоохоронних осіб, які відповідають за безпеку руху.

  Ось справжня реакція державних мужів, які не на словах, а на ділі піклуються про громадян та ситуацію в країні, бо як того не робити, то ситуація рано чи пізно вийде з під контролю та набуде майданівських або інших протестних форм, в тому числі і відкритого силового протистояння.

  Дивлячись на вищесказане, можна сміливо стверджувати що фактично В. Янукович, як то кажуть в народі  «здувся»! Але в мене є припущення, що  він ніколи і не надувався, його просто надували та накачували постійно, штучно підтримуючи міф про те, що це потужна фігура, сильна вольова людина, господарник, державотворець…

  Звісна річ, президент ще якийсь певний час може проводити «круглі столи» (і не тільки круглі), вітати з  святами та влаштовувати інші ритуальні церемонії, але все це вже нікому не потрібно, не цікаво, не актуально, хіба що для купки маргіналізуючих пристосуванців  та для протоколу…

    Якщо до листопада минулого року в Україні більш-менш спостерігався баланс сил, в тому числі і електоральних, то після всіх відомих кульбітів від влади, стосовно європейської асоціації та силових акцій ситуація різко змінилася. 15-20% колишнього електорату ПР, які вже декілька останніх років заходилися в стані невизначеності, визначилися, остаточно повернувшись спиною до «гаранта» та його оточення. Така тенденція і надалі буде мати місце до збільшення, адже на зміну тим хто визначився прийшла нова і доволі велика група тих, хто вже вагається (в основному мешканці Сходу та Півдня). Потрібно тільки трохи часу та певні обставини і ця частина однозначно перейде в стан противника такої політики. В. Янукович має великі шанси повторити «успіх» свого попередника і  компаньйона по президентській кампанії 2010 року  В. Ющенка, який мав рейтинг, як то кажуть нижче плінтуса.

  Здувся ще й тому, що не зміг «придушити» Майдан, звично переламати через коліно, підкорити молодь та і просто громадян, які вперше (з часів Кучми)  і доволі переконливо стали вимагати відставки президента і компанії.

   Наш президент сильно здав  ще і тому, що керманич сусідньої держави вже фактично і практично керує ним, міцно тримаючи вже не на короткому повідку, а за сам загривок, як саму персону, так і основні політичні та економічні рішення в державі. Нашому , поки що, гаранту гарантовано тільки його особисті інтереси та членів сім’ї, а нам з Вами - гарантована економічна і політична залежність від вічного сусіда та північного брата без будь якої  власної перспективи…

   Янукович вже готовий «здавати своїх» пачками, оптом та вроздріб. Наступний розвиток  подій: «ляже» більшість ПР в ВР, полетять відомі голови з чубами і без. Отож, човен дав тріщину і на майбутні вибори це вже не буде монолітна команда, скоріш за все велика частина сьогоднішніх регіоналів вже завтра буде шукати щастя десь на стороні, а то і по ту сторону кордону.

  Різниця між подіями 2004-2005 років та сьогодні в тому, що тоді народ взявши владу звично  віддав її новим політикам і вирішив, що вже вони доведуть справу до логічного демократичного завершення. Зараз ситуація діаметрально інша, широка громадськість рішуче налаштована створювати нові інституції, які б контролювали майбутніх очільників держави не даючи їм абсолютного права скочуючись до авторитаризму, сьогоднішньої надмірності та традиційної зверхності.

   Але головний урок яким всі ми обов’язково винесемо та закодуємо в генах те, що випадкове перебування Януковича президентом України стане профілактичним щепленням для українців, і що вони більше ніколи не стануть перед вибором обирати поганого і дуже поганого керманича країни, а в подальшому будуть мати інший вибір між добрим та дуже добрим варіантом подальшого розвитку подій для більшості.

Сьогоднішнє або завтрашнє звільнення від режиму Януковича ще не означає  звільнення від сьогоднішньої напівфеодальної системи, азіатчини і ваізантійщини нав’язуваної зі Сходу, це тільки початок великої і кропіткої роботи всієї спільноти.

Ми ще тільки маємо стати справжньою країною однодумців - замість держави. Ми ще тільки маємо стати єдиною українською нацією - замість розмитого і невизначеного поняття – народ.

Володимир Піньковський