Як мінімум 3-4 збігів по принципових позиціях в останній місяць мають місце між сьогоднішнім російським керманичем В.Путіним, та вже вчорашнім політичним лідером України Ю.Тимошенко. Спершу було те, що обом не сподобалась та «не підійшла» дата виборів президента України, і це зрозуміло, бо навіщо «вічному сусіду» мати в Україні законну владу та ще й тому, що там (згідно прогнозу) на цей раз точно не буде «людини» Кремля. Для Ю.Тимошенко також дата виборів не вигідна, бо «розкрутити» щойно поставлену партійно-бютівську вертикаль на всю катушку не вдасться, а тому, розраховувати їй на лідерські позиції в президентській гонці – політична утопія.
Але час сам ставить жорсткі вимоги, і тому, чи то вовині, чи то юліни «заморочки» залишаються тільки особистим бажанням, а реальність така - вибори мають відбудуться за будь якої ситуації та за участю авторитетних осіб. Тимошенко абсолютно не змінилася з 2010 року (звісно, якщо не рахувати зачіску), про це свідчить і її стартовий передвиборчий виступ на ток-шоу Савіка Шустера, де було все – від гарантування повернення Криму, наведення порядку в країні, до розправи над «ненависними» олігархами. Фрази, на кшталт: я зроблю, я не допущу, я наведу порядок, тощо, рясно лились на вуха вже досвідченішого виборця. Ще у 2008 році виборець чув саме таке: «я не пущу кризу в Україну і закрию перед нею двері». Сьогодні це вже не працює, українці стали менш наївними та довірливими, політично зрілішими, тим більш до тих, хто їх так довго та безсовісно обдурював.
Меседжі Ю.Тимошенко: Україна переможе. Крим буде відвойований. Влада молода. Кадрові зміни не на часі. Стратегія і тактика правильні. Тимошенко все і всім гарантує особисто (як завжди). І ще, Тимошенко (як і Путін про Росію), мріє про Україну без олігархів, хоча сама вже років 15 належить до їх лав: «Обов’язково посаджу олігархів до тюрми, якщо будуть на це підстави». Варто зазначити, що і в нинішньому, і в попередньому парламентському списку партії «Батьківщина» присутня велика кількість олігархічного оточення, які «чесно» купили місце та діють згідно ситуації та свого індивідуального плану.
Довідково: в «друзях» Ю.Тимошенко і по цей день ходять олігархи: власник групи «Фінанси і Кредит» - К.Жеваго, концерну «УкрАвто»- Т.Васадзе, концерну «Агромарс» - Є.Сигал, «земельний магнат» - Б.Губський. Допомагали и допомагають чим можуть вчорашній полонянці українські олігархи - важковаговики В. Гайдук, С.Тарута, В.Пінчук, А.Фельдман, І.Коломойський.
Не менш цікаве «співпадіння» в поглядах ЮВТ та ВВП стосовно Петра Порошенка (прозваного в народі «шоколадним королем») – одного з головних претендентів на президентську булаву та заклятого ворога Юлії Володимирівни з 2005 року. З ним все просто, одразу наїхали з усіх сторін безпардонно та безпідставно відібравши підприємство в Росії (Ліпєцьк). Через закриття російського ринку згорнуло роботу кондитерське підприємство в Маріуполі, фактично анексований завод «Богдан» в Криму… Все це наносить не просто удар по знаному олігарху, а ставить під питання – він ще олігарх чи вже ні?
Ну і головне, як це не парадоксально – здача Криму. Ну чого правди приховувати, головнокомандуючий О.Турчинов (права рука Ю.Тимошенко) пальцем не поворухнув аби щось зробити по виводу військової техніки, літаків та гелікоптерів, які до певного часу можна було підняти в повітря та вивести на материкову частину. «Випадково» дочекалися і до того, що весь український чорноморський флот втратили стоячи на якорі. Так і не дочекались патріотичні українські моряки наказу покинути бухту і через три тижні, звісна річ, стали легкою здобиччю піратів 21-го століття. Як Ви думаєте, це випадковість, недолугість, нефаховість, брак часу чи що?
Відповідь, на мою думку, проста та прозаїчна: як завжди, таємно домовилися через В.Медведчука і компанію. А ті, натомість, гарантують підтримку на виборах 2014 р., збережуть кошти які «капали» з труби по контракту 2009 року та багато того, що поза межами нашої з Вами уяви…
І останнє, що мене найбільш бентежить (а швидше навіть дратує), що і В.Путін, і Ю.Тимошенко хочуть нас захистити, вберегти, взяти під свою опіку...
Вас про це хтось просить?
О цим Ви нас точно дістали, в цьому я по-справжньому побачив Ваш «фірмовий» почерк, і виникло таке відчуття що Ви обоє сиділи за однією партою у школі, чи в інших кремлівських приміщеннях…
Володимир Піньковський
