22 листопада 2019, 22:45 Житомир: °C
Владимир Пиньковский
...

Федералізація України: міфи та реальності

    Останнім часом вже всім добре набило оскомину постійно нав’язуване для пересічного українця слово федералізація. Що вона таке? Як з ним бути? Чим це нам  загрожує, або навпаки, дає переваги?

 Вся ця «новація» та подача тематики йде виключно від «дружнього» північного сусіда, який офіційно вустами Міністерства закордонних справ опублікував претензії щодо державного устрою України. Пряма мова: Росія однозначно хоче бачити Україну федерацією!

Що за цим бажанням стоїть і буде темою моїх роздумів в голос.

Довідково: федерація (від лат. - союз, об'єднання) - складна союзна держава, частинами якої є державні утворення, що володіють суверенними правами. До членів Ради Європи входить 47 країн з них тільки 4 (в основному німецькомовні) мають федеративний устрій (Австрія, Німеччина, Швейцарія, Бельгія) + РФ федеральний устрій якої є доволі специфічним. Післявоєнні утворення в Європі в вигляді союзної республіки Югославії, Чехословаччини розпалися. В випадку з Югославією все закінчилось трагічно, довготривала війна, етнічні чистки,  численні жертви та втручанням військ НАТО.

    Кремлівські мудрагелі вирішили собі доволі просто і прагматично: треба розбити Україну на ряд федеральних земель, які буде легше окупувати поодинці, повторивши досвід Кримської анексії, але не окуповуючи тих земель, які можуть стати кісткою в горлі новітніх  рашистів. Цю таємну ідею Кремля, свідомо чи ні, виляпало Міністерство Закордонних справ Росії у своєму невинному побажанні щодо майбутнього державного устрою України.

 Реально в Україні абсолютно відсутні будь які основні ознаки для федерального устрою, просто потрібно хоча б якусь частку влади, повноважень та фінансів віддати на місця і тоді регіони отримують те, чого для них весь час обіцяли і весь час все більше і більше забирали. Парадокс полягає ще і в тому, що саме Партія Регіонів, основним гаслом якої було, є, і напевно буде, це передача влади в регіони, з цього власне виходить і назва партії.

 З цим ніби то зрозуміло, хочуть нас розірвати на частини та керувати «як циган кіньми», а от, як насправді виглядає федеративний устрій в Російській Федерації, я спробую Вас доволі детально ознайомити.

Насправді, по суті і факту, ніяких «республік», «автономій» в Росії немає, всім керують представники президента Росії на місцях. Цих людей одноосібно назначає президент і вони звітуються за політико-економічний стан в регіоні, особисто і виключно  перед ним.

Виборів губернаторів та мерів міст також немає. Керівників областей, країв, автономій та республік також назначає Кремль, а не вибирають нації, народи та і просто виборці.

В Росії чітко вибудувана жорстка вертикаль влади, інтереси республік, регіонів, тощо, не мають абсолютно ніякого значення в політичному житті.  

  До Ради Федерації (верхня палата парламенту) Кремль  призначає виключно тільки своїх лобістів, як приклад, серед сенаторів Ради Федерації більше ніж 100 мешканців Москви, в основному представників бізнесу, відставних фєесбєшників та вчорашніх  політиків. Вони не мають абсолютно ніякого відношення до регіонів, націй та народностей, але, формально, представляють малі корінні народи.

І ще, в формальних автономіях нав’язується і підтримується тільки одна мова, звісна річ російська. Ну ось приклад: президентом республіка Удмуртія є Олександр Волков, етнічний росіянин який ось вже 21 рік президентствує в цій північній республіці. При цьому сам удмуртської мови не знає (і не хоче), демократичних виборів в республіці не проводяться, телебачення на удмуртській мові немає, як і не має цієї мови в школах, вишах, театрах, кіно, друкованих та електронних виданнях. Удмуртська мова там ще дещо  збереглась виключно в глухих селах, де особи похилого віку ще можуть зв’язати пару слів та речень.

Отож, по факту, ніякої федерації в нинішній Росії немає. Конституція в цьому розділі грубо порушена, світ, Європа, населення Росії просто ошукані. На справді, Росія, є типовою унітарною державою жорсткого авторитарного типу і не більше, і не менше…

Володимир Піньковський