Після підписання женевської декларації пройшло декілька діб, а поки ситуація принципово не помінялась, та й не могла так швидко змінитися. Україна і весь світ досягнули, в першу чергу, того, що посадили за стіл перемовин основного заколотника в особі РФ, яка на «диво» підписала доволі невигідну, на перший погляд, дня неї декларацію.

Опоненти нинішньої влади всіх мастей (до речі, я теж опонент) дорікають уряду про те, що там і слова немає про Крим, про незаконність приєднання, про анексію території, тощо. Але давайте будемо відверті, хіба під №1 на порядку денному сьогодні стоїть Крим, де все на сьогодні втрачено? На порядку денному століть цілісність, соборність і взагалі існування держави як такої!

Женевська декларація – це тимчасовий перепочинок України під патронуванням ЄС та США, це – відтермінування відкритої військової агресії з боку Росії  та змога привести до ладу розхристане військо, некеровані силові структури МВС та СБУ, які не звикли захищати країну і громадян від небезпеки, а звикли тільки кришувати тіньовий бізнес, наркотрафік, контрабанду та пресувати незадоволених громадян.

Дана декларація для України дає головне – міжнародний контроль (місія ОБСЄ) за діями сепаратистів, екстремістів та реальна оцінка ситуації зовнішніми експертами взагалі. Бо раніш було так: Україна звинувачує Росію в агресії, Росія все відкидає та звинувачує Україну в нацизмі, фашизмі, тощо. Тепер, все це суто інформаційне та емоційне забарвлення зазнає серйозних втрат, а на поверхню вийдуть факти, приклади, докази.

Звісна річ, що кожна сторона, підписуючи декларацію, мала на увазі свою гру, але беззаперечно одне, в цю гру втягнута Росія і формат і на старті, і на фініші є і буде не на її користь – 3:1.

Стосовно гри, то все що підписано нашим північним сусідом і в думці не має виконуватись, але, головне, декларативно РФ взяла на себе саме такі зобов’язання, отож, рано чи пізно буде по ним відповідати. Головне всім учасникам бути втягнутими в цю справу, заявляти про високі цілі та мету, а хто проти цього (диверсанти, екстремісти, колабораціоністи) – вони з великою вірогідністю виявляться поза законом та поза домовленостей, отож, до них може бути застосовано низка санкціонованих заходів аж до фізичного знищення.

Станеться так, що частина політиків Східної України, кандидати в президенти, олігархи та інші авторитети можуть «випасти» з рамок меморандуму, так як підтримують і сповідують інші цінності, які ніяким чином не відповідають загальноприйнятним, отож, будуть маргіналізуватися…

Хочу привести недавній приклад, коли Янукович вів переговори з опозиційними лідерами, які абсолютно, з його боку, передбачили тільки тактичний хід. Таким кроком він розводив і Захід, і Майдан «як кошенят», бо ці переговори нічого не давали до тих пір, поки до участі не залучилися міністри іноземних справ Німеччини та Польщі (Франк Вальтер Штайнмайєр та Радослав Сікорський), які і змусили підписати славнозвісну угоду, яка вже через день коштувала йому влади та краху цілої системи. Підписавши угоду, Янукович, не бажаючи того, дав сигнал силовикам, та ще вчора надійним посіпакам, що їх здають і потрібно рятуватися хто як може, а для Путіна про те, що його підопічний остаточно здався та є слабаком.

Те, що в цій непростій та довготривалій боротьбі програє Росія – це визначено апріорі, та ще й з тяжкими наслідками! Тому що економіка США та ЄС разом (кожна окремо в 8 раз) в 16 раз більша та потужніша за РФ, а ЄС і США вже не відступлять, і не сумнівайтесь, бо це принципово і це і є їх великий геополітичний інтерес.

Якщо Росія піде на пряму агресію проти України, вона однозначно  програє в середньо та в достроковій перспективі з вкрай тяжкими наслідками для всієї російської державності як такої. Якщо Росія й надалі буде продовжувати прикриту експансію в Україну, при цьому продовжуючи переговорний процес,  вона програє вже в короткостроковій перспективі, правда при збереженні на певний час державності і певної економічної та військової могутності.

Питання тільки в тому, яку ціну заплатить за все це Україна?

Це будуть численні жертви та руйнування, чи тільки часткова здача територіальних, економічних та політичних позицій держави?

І ще,  вкрай важливе, що пройшло доволі непоміченим для нас це те, що в Женеві, майже не вперше в післявоєнній Європі на такому рівні обговорювалась тема антисемітських лозунгів «Православної Донецької Народної Республіки». Відкриті заяви самопроголошених лідерів про обов’язкову реєстрацію місцевих євреїв, пропозиція про внесення в паспорт відмітки про віросповідання та інші такого роду «новації» з’явилися вперше з часів третього Рейху. І сьогодні (в цьому випадку) вже не важливо чим закінчать російські і українські заколотники, сам факт спонсорування Росією та підтримка створення першої справжньої нацистської держави в центрі Європи назавжди залишиться в історії РФ та її безпосередніх учасників.

Ось цього, саме цього їм вже ніхто і ні за які «коврижки» не пробачить, не забуде, не простить, і не сумнівайтесь…