Дивовижне чергове співпадіння відбулось декілька днів тому. Пов’язане воно з наданням великого траншу від МВФ в розмірі 17,01 млрд. доларів та початку нової, активної фази антитерористичної діяльності (АТО) На перший погляд все закономірно, український уряд цього добивався давно, але виділення такої суми та гарантій її повернення + %  через два роки напряму пов’язано і складною, і економічною, і політичною, і регіональною ситуацією в Україні.   Довідково: Міжнародний валютний фонд(МВФ) (англ. InternationalMonetaryFund, IMF) —спеціалізований заклад ООН зі штаб-квартирою в Вашінгтоні, який об’єднує 188 держав всього світу. Уставний капітал фонду на сьогодні складає в районі 350 млрд. доларів, яким керує 8 директорів з найбільшими квотами в Фонді (США-17,08; Німеччина-5,99; Японія -6,13; Великобританія-4,95; Франція -4,95; Саудівська Аравія-3,22; Китай -6,39; Росія -2, 74. Доля країн ЄС -30,31%.   Отож, впевнений, МВФ прийняв глибоко виважене рішення, врахувавши реальну ситуацію в Україні, в тому числі і на Сході нашої країни. Війни не буде! Іншими словами однозначно можна трактувати таке рішення, адже в стані війни жодна країна не в змозі повертати кошти кредиторам та ще й з відсотками. Міжнародний Валютний Фонд це значно більші ніж США та ЄС разом взяті, це і Китай, Японія + Росія. Отож, найбагатші і найвпливовіші люди світу вирішили, що буде саме так, і з цим рішенням абсолютно нема кому і до кого апелювати, це як вирок суду в останній інстанції, рішення остаточне і оскарженню не підлягає! Звісна річ, що для нас, це майже єдиний шанс уникнути прямої агресії зі сторони північного сусіда, шанс навести лад у власному домі, всіма засобами очистити велику територію України від проросійських і російських екстремістів різної масті,  терміново провести ефективні кадрові ротації, обрати 25 травня президента України. Все це потрібно робити негайно, термін виконання 1 – 1,5 місяці на все – про все, бо далі буде ще гірше, підуть референдуми та інші технологічні штучки, уникнути яких буде вкрай важко. Переконаний, що остаточну краплю яка увірвала кінець терпіння, стало захоплення в якості заручників в Слов’янську місії ОБСЄ, що вкрай неприпустимо в будь-якому цивілізованому світі. Ангела Меркель (німецький канцлер)  з цього приводу терміново вилетіла до США, де зустрілась з Б.Обамою, адже в числі заручників 4 громадянина ФРН, заступитися за яких честь і обов’язок кожного відповідального очільника держави. Цими, по-справжньому безглуздими , діями Росія втратила основний козир та остаточно розвіяла власний міф про українських жидо-бандерівців та націонал-фашистів. Світ побачив, що справжніми терористами є східні сепаратисти, які активно підтримуються російськими спецслужбами і зваживши на це, дав кошти та фактичну «відмашку» на їх ліквідацію. «Успіх» Кремля в Україні полягає в тому, що йому вдалось максимально напружити ситуацію по принципу маятника, який зараз в максимальній точці. Тепер маятник невпинно піде назад, змітаючи на своєму шляху все те, що довгі роки будував Путін разом з численними посіпаками в Україні та поза її межами. Такий рух неминучий, бо це банальні закони фізики і незнання їх, абсолютно не звільніє від наслідків і від відповідальності. Звісна річ, що Кремль не зупиниться, провокації продовжуватимуться, сепаратизм буде підтримуватися й надалі + провокації на кордоні + торговельна  і інформаційні війни, але міжнародні заходи по «примусу до миру Росії» вже запущені, вже діють, і парадоксально те, що «примус до миру» Кремлем був застосований до Грузії в 2008р. і саме таке кліше мало застосуватися до нас при певному розвитку подій, які, на щастя не відбулися. Висновок: 1.Фінансові «воротили»  світу цього точно визначили, що держава Україна буде розвиватися і зможе погашати і тіло кредиту, і відсотки по ньому. 2. «Бабло перемагає зло» - саме така базарна цитата доволі влучно та ємко показує «хто в світі господар» і це сьогодні працює на Україну в прямому та переносному сенсі цього слова. 3. Війни не буде, бо її ніхто вже для Кремля не дозволить, в Україну вкладають колосальні кошти,  а сам Путін цього зробити не може, бо він же не останній самогубець в кінці-кінців…   Володимир Піньковський