Тепер конкретніше про так званих мажоритарних  кандидатів та їх можливості  у тому чи іншому виборчому окрузі Житомирщини. Традиційно центральний виборчий округ області, розташований на більшості території обласного центру, цього разу позбавлений ситуації протиборства двох основних претендентів, як це було, наприклад, восени 2012 року. Партія влади сьогодні не має яскраво вираженого лідера, який би міг розраховувати хоча б на гіпотетичну перевагу у Житомирі. За такої ситуації головний мажоритарний округ області очікує на ціле суцвіття кандидатів, які матимуть однакові (чи майже однакові) стартові позиції. І мова не йде про матеріальні можливості того чи іншого кандидата, хоча зрозуміло, що й вони матимуть певне значення, а про інші чинники, що вплинуть на перемогу 26 жовтня 2014 року. Що стане вирішальним фактором перемоги кандидата-мажоритарника у Житомирі – найбільша загадка нинішньої кампанії не лише у масштабах Житомирщини. Ця загадка безумовно стала проявом  і прикладом нової розстановки політичних сил у масштабах всієї України. Перше, що впадає в очі – розстановка політичних сил часто виглядає ситуативною, політичні партії готуються до вирішальної, агітаційно-пропагандистської частини виборчої кампанії прямо «на марші», нагадуючи новосформовані батальйони, що вступають у битву без попередньої, хоча б мінімальної підготовки та злагодження. Щодо персоналій мажоритарних кандидатів у виборчому окрузі №62 (м.Житомир), то наразі відомо про те, що серед кандидатів на депутатське крісло у Верховній Раді від Житомира може опинитися «найсвіжіший» із екс-губернаторів Житомирщини, лідер обласної партійної організації ВО «Свобода» Сидір Кізін. Його суперником може стати депутат Житомирської міськради Олександр Рабінович, який очевидно представлятиме Блок Петра Порошенка. Загалом, Житомирська міськрада нинішнього складу збирається рекрутувати зі свого складу цілу групу кандидатів на похід по взяттю  Верховної Ради по виборчому окрузі №62. Називаються прізвища Володимира Кропивницького, Валерія Онопрієнка, Любові Цимбалюк, Олександра Величка. Достатньо висока ймовірність участі у парламентських виборах і колишніх голів Житомира: Георгія Буравкова та Володимира Дебоя. Дует колишніх міських голів може перетворитися і на тріо, якщо до прізвища Буравкова і Дебоя додасться не менш відома у Житомирі постать Віри Шелудченко, також колишнього голови  і теперішнього депутата Житомирської міськради. Якщо подібний прогноз виявиться реальним хоча б на 50%, то майбутні сесії Житомирської міськради (у вересні чи у жовтні) можна буде вважати чи то передвиборчими дебатами, чи то й взагалі політичними шоу, у порівнянні із якими програми Савіка Шустера будуть видаватися лише блідими копіями. За таких умов, коли відвертих політиків-важковаговиків у Житомирі просто не виявиться, житомирський виборець може сподіватися і на появу серед кандидатів «варяга» із числа теперішніх чи колишніх народних депутатів. Зрозуміло, що охочих із подібного ряду персонажів в Україні завжди не бракувало, а тепер, коли кампанія буде швидкою і не вельми затратною, то ймовірність появи претендента(ів) на «приборкання» найближчого  від столиці обласного центру є дуже високою.

Бердичів: очікується битва гігантів

Дещо простішою видається ситуація у виборчому окрузі №63 (центр – м.Бердичів). Серед головних претендентів на участь у виборчих змаганнях тут називають нині діючого нардепа Анжеліку Лабунську, екс-депутата та лідера партії «Українська платформа.Собор» Павла Жебрівського, бізнесмена із Бердичева Олександра Ревегу. Подейкують і про участь у виборах по Бердичівському округу ще однієї відомої на Житомирщині особи – Ірини Синявської, яка нещодавно очолила громадсько-політичне об’єднання «Заступ». Звісно, на участь у виборах серед мажоритарних кандидатів претендуватимуть і представники ВО «Свобода», ВО «Батьківщина», хоча всім відомо, що «зіркові» часи вище згаданих партій залишилися позаду. Якщо порівнювати кількість відомих та вже «розкручених» кандидатів, які мають взяти участь у теперішніх виборах до Верховної Ради із «суцвіттям» кандидатів на виборах дворічної давності, то виборцю Бердичівського округу №63 у жовтні 2014 року буде значно легше і простіше приймати остаточне рішення, визначаючи переможця. Інформації щодо рейтингів популярності серед можливих претендентів на здобуття  депутатського місця у Бердичівському окрузі наразі немає, однак з огляду на те, що кампанія матиме стислі часові рамки, шанси на перемогу політика – новачка, або представника так званої «нової хвилі», тут примарні.

Коростень: геть «варягів» і ставка лише на свого

Цікавою видається ситуація із пошуком та висуванням кандидата-мажоритарника у Коростенському виборчому окрузі. Володимир Пехов, який восени 2012 року став тут депутатом за відомою формулою «прийшов, побачив, переміг»( вийняв гроші,засіяв, зібрав голоси), наразі очевидним фаворитом виборчої кампанії  вже не вважається. Знову ж таки, ситуація в Україні змінилася якщо не кардинально, то все ж таки суттєво. Партія регіонів, на адміністративний авторитет якої пан Пехов опирався два роки тому, сьогодні  опинилася у політичному піке, а громада найбільшого міста Коростенського округу вирішила взагалі відмовитися від послуг «варягів» та висловлює наміри послати до майбутньої Верховної Ради свого представника. Наразі достеменно відомо, що таким кандидатом від «древлянського виборчого округу»  є перший заступник голови Житомирської обласної ради Володимир Арешонков. Хтозна, чи зможуть протистояти В.Ю.Арешонкову представники колись популярної у народі «Батьківщини» (наприклад, депутат Житомирської облради А.Озерчук) і той же Володимир Пехов, який має лише один важливий виборчий аргумент – кошти. Але аргументи потужного «коростенського лобі»( всі директори підприємств) вкупі з міською  владою прийняли рішення  підтримуватиме свого земляка Володимира Арешонкова, а за  нинішніх умов цього може виявитися більше ніж досить.

Новоград –Волинський: Литвин ще й досі потрібен?

Ще один виборчий округ Житомирщини із центром у м.Новограді-Волинському довгий час вважався вотчиною Володимира Литвина. Справді, В.М.Литвин по праву вважається аксакалом української політики, як би не ставились до нього його суперники чи прихильники. Однак не слід забувати й про те, що часи і загалом ситуація в Україні змінилися суттєво. Причому, зовсім і вочевидь не на користь Володимира Литвина. А якщо врахувати інформацію про те , що Литвини вже збираються йти у парламент цілою сім’єю, то вона викличе у середовищі виборців лише роздратування. Можна прогнозувати, що найстарший і найдосвідченіший політик із сімейства Литвинів у вересні-жовтні 2014 року не матиме традиційної підтримки, яку раніше він встигав «витягати» на свій округ із комори Державного бюджету. «Комора» добряче спорожніла та і комірник змінився, а тому Володимиру Литвину слід буде сподіватися лише на колишні заслуги, на раніше збудовані церкви, відремонтовані дороги та відкриті школи. Втім, В.М. Литвину цього разу на виборах по «мажоритарці» буде важче ще й тому, що обидва його  брати-генерали (Микола та Петро) жодними успіхами під час АТО не відзначилися, хоча могли і мали для цього нагоду. Більше того, громадськість Новоград-Волинського й досі пребуває у глибокому «нокауті» від  катастрофи, яку пережила під час подій на Донбасі розташована тут 30-а бригада. Так що військовики, особливо ті, які носять генеральські погони, сьогодні у Звягелі не у фаворі. Але головне для Володимира Литвина – хто зможе бути йому конкурентом на виборах до Верховної Ради. Із місцевого  політичного «бомонду» звягельського «розливу» змагатися із Литвиним міг би що голова новоград-волинської організації ВО «Свобода»В.Остапчук. Однак весною 2014-го головний «свободівець» Новоград-Волинська отримав удар «під дих» від своїх же побратимів-партійців, які не спромоглися призначити його головою місцевої райдержадміністрації. Кажуть , що проти призначення представника «Свободи» знову ж таки був Володимир Литвин. Хтозна, чи виступить «Свобода» проти Володимира Литвина, але важливіше, чи зможе кандидат від «Свободи» «відтягнути» на себе хоча б значиму частку прихильності виборців мажоритарного Новоград- Волинського округу. У такому разі у Новограді-Волинську  велика вірогідність  появи ще одного-двох молодих, амбітних, настирливих та потужних кандидатів які вже навчилися вигравати ( в тому числі і з числа депутатів Житомирської міської ради), які намагатимуться спіймати «пташку щастя» на виборчому полюванні. Тоді і саме «полювання» у Новограді-Волинському буде цікавим та захоплюючим.

Чуднів: міліцейський генерал, бізнесмен чи десантник?

Не менш цікавий сюжет виборчих змагань «розкручується» у ще одному виборчому окрузі Житомирщини. Йдеться про Чуднівський виборчий округ, де кількаразово нардепом обирався Віктор Развадовський. Віктор Йосипович напевно й сьогодні вважає себе головним претендентом на здобуття у черговий раз депутатського мандата Верховної Ради України. Хоча суперників (і цілком достойних та авторитетних) у нього вистачатиме. Взяти хоча б житомирського бізнесмена Борислава Розенблата, який чудово знає Чуднівський район( Богунію та Крошню), а те, що пан Розенблат матиме підтримку з боку нинішньої влади,сумніватися не доводиться, хоча, як  вище було зазначено, значного підсилюючого ефекту на виборах у жовтні 2014-го влада не матиме. А ось поява ще одного кандидата у нардепи із середовища військовиків, які здобули незаперечний авторитет у ході боїв на Добасі, неабияк загострить виборчі змагання у Чуднівському окрузі. Йдеться про появу командира нині легендарної 95-ї житомирської аеромобільної бригади Героя України Михайла Забродського. Нинішній авторитет командира уславленої і справді доблесної військової частини Української армії перебуває на піку популярності, а поява офіцера-десантника у когорті політиків «нової хвилі» цілком органічно поєднується із запитами та вимогами воєнної пори. Але чи вдасться полковнику Збройних Сил України побороти міліцейського генерала В.Й.Развадовського, а також одного із без перебільшення «генералів» житомирського бізнесу (Б.С.Розенблат)- це, мабуть,і стане головним питанням півторамісячних змагань.

Малин: змагатимуться лише «коні», чи з’являться ще й «жеребці»?

Ну, і нарешті, про перспективи «мажоритарного» вибору у Малинському виборчому окрузі, де вже зараз зареєстрований кандидатом у депутати нині «діючий» нардеп Віталій Журавський. Навряд чи сприятливими можна вважати для пана Журавського ті умови, у яких проходить і проходитиме нинішня кампанія. Все ж таки шлейф депутата-регіонала, який затято і ревно виконував політичну лінію Віктора Януковича, має про себе нагадати. І виборці п’яти районів Житомирщини, які найактивніше брали участь у подіях на Майдані, добре пам’ятатимуть, хто такий В.С.Журавський і які політичні орієнтири він обстоював упродовж багатьох років свого перебування на олімпі політичної влади. Адже можна згадати не лише його парламентську діяльність  упродовж 2012-2014 років, але й нагадати про службу у заступниках київського мера Черновецького, або ж – у міністерстві освіти та науки « імені» Табачника. Список виходить не дуже привабливим, однак чи зможе це вплинути на виборця Малинського округу? Очевидно все залежатиме від того, чи з’являться у Віталія Журавського достойні конкуренти. Хоча б такі, як Микола Рудченко, який ще й досі має підстави вважатися «своїм» серед малинчан та мешканців сусідніх районів. Однак звістка про те, що начебто М.М.Рудченко поступився місцем у списку ймовірних кандидатів більш молодшим однопартійцям із Народної партії, значно полегшує і збільшує шанси Віталія Журавського. Бо ж навіть, якщо Народна партія запропонує балотування у Малинському мажоритарному окрузі представнику сім’ї Литвинів (мова йде про сина Володимира Литвина), то це буде очевидним програшем  і для партії, а головне – для виборців округу. Зрештою, якраз у Малині очікується поява більш потужніших та знаковіших кандидатів із середовища столичного політичного «бомонду». Округ вже давно і абсолютно природньо  тяжіє до столиці і неодноразово «гості із Києва» пробували шукати виборчого щастя на Житомирщині, однак особливих успіхів ніхто не здобув. Хоча, чому лише гості? Малин, Радомишь, Коростишів, Брусилів мають у Києві дуже потужних та популярних земляків, які мають сподівання на підтримку «малої Батьківщини». Ось взяти, до прикладу, все того ж малинчанина за походженням Володимира Сацюка, колишнього народного депутата від Житомира, який вже добрих неділі зо дві несподівано знову кинув оком на Житомир та «тусується» в своєму  офісі на вулиці Малій Бердичівській. Щось довго засидівся екс-заступник СБУ у «політичній відпустці», яка виникла  внаслідок напівміфічного отруєння одного із Президентів України. «Отруєння» залишилося у минулому і все більше покривається легендами, а Володимир Сацюк має і сили, і кошти, і напевне – ще й бажання стати нардепом  саме за допомогою своїх земляків та покровителів  з недалекого північного Сходу. Хтозна, наскільки такі бажання співпадають із намірами інших політиків, у тому числі, із так званої «нової хвилі». Але прислів’я про те, що «старий кінь не зіпсує борозну…» приходить на згадку саме у малинській ситуації. Хоча українці пам’яють і другу частину  цього ж прислів’я. І мають, до речі, на це повне право.