22 листопада 2019, 17:31 Житомир: °C
Владимир Пиньковский
...

Злети і падіння житомирських політиків в 2014 році.

В своїй минулій публікації, я, проаналізував вищий політичний істеблішмент України за 2014 рік, а  в цій, хочу вже перейти до нашого місцево, житомирського рівня, все по тій же 5 бальній шкалі оцінок.                    Бурхливі  часи  не пройшли осторонь і рідну Житомирщину,  де також відбулась «ротація» політичних місцевих еліт, які ще в 2013 році були, як то кажуть на других ролях (але при владі), а в 2014р, скориставшись революційною ситуацією взяли владу в свої надійні бізнесові руки, і все це, виключно  заради «нас з вами», але насправді,  звісна річ – виключно задля збільшення своїх статків та задоволення  власного ЕГО.                  Оцінку «5»( відмінно), я переконливо  ставлю «несподівано»  з’явившийся,  численній, в більшості випадків не передбачуваній,  неоднорідній та зовсім  не структуризованій  громадськості, яка, по суті, і зробила революцію в Житомирі. Так, люди в активній частині громадянського суспільства  там дуже різні, і минуле в багатьох сумнівне, і майбутнє туманне, але, вони в прямому сенсі цього слова стали буквально грудьми на захист українського Майдану,  демократії та майбутнього,  і, по суті, перемогли! То вже інша річ, що (як завжди)- «Революції починають ідеалісти, роблять романтики, а її наслідки використовують негідники».                                                                                                                                                                                                                            Оцінку «4»( добре), я авансово ставлю  Л.Цимбалюк , яка в революційний час  після усунення В.Дебоя 25 лютого ( 43 голосами) фактично  очолила місто Житомир.  Цікаво те, що Любов Цимбалюк, маючи в активі всього 6 з 60 депутатських мандатів в міській раді зуміла стати спершу секретарем міської ради ( все тими ж 43 голосами - спів падіння?), а згодом, і  виконуючою обов’язки міського голови.   Але головне не це, а те, що за час її  управління вона не тільки зі всіма змогла найти спільну мову, а і  більш-менш уникнути  публічних скандалів пов’язаних з коштами, махінаціями та зловживанням. Правда і інше, що на сьогодні  у в.о. голови міста  значно «зв’язані» руки численними заступниками, яких привели сили, що «зав’язані»  на багатьох традиційних схемах по відмиванню грошей, дерибану землі та нерухомості, а також, планомірного знищення ТТУ. І ще, наш міський депутатський корпус є  страшенно конюктурним та дезорганізованим, одним словом «хто в ліс, а хто по дрова», а так званий «народний  виконкомом» відверто  кажучи не традиоціналістським…                                                                                                                                           Оцінку «3»( задовільно) , я впевнено ставлю С.Машковському,  C.Сухомлину та В.Французу, які хоч, на сьогодні  і займають очільні місця в області та місті, але відверто є неуспішними, вже неприйнятними для громадськості,  та і зовсім не перспективними. Ну ось давайте візьмемо голову ОДА Сергія Машковського, який є молодими бізнесменом, а до цього, був  зовсім без ініціативним депутатом житомирської міської ради, де у партії «Рідне місто», банально, за гроші, виборов місце в його прохідній частині. І це б то ще б і нічого, але, на цю  посаду він не прийшов на тлі подій в країні, а його «посадили» ті, хто бачить з Києва Житомир і Житомирщину своєю вотчиною, а він, звісна річ, має денно і нощно відпрацьовувати за цей подарунок долі, самі знаєте в який спосіб.                                                                                                                                  Стосовно Сергія Сухомлина - першого заступника житомирського міського голови, то ті грандіозні проекти,  які він на початках  активно презентував громадськості, на жаль, виявилися лише прожектами та гарною картинкою, яка нічого не має спільного з сьогоднішніми реаліями. От наприклад, ідея  створення «Українського Дому» підкинута громадськістю та радісно підхвачена Сергієм Івановичем так і заглохла не розпочавшись. І знову надовго Житомиру бути без місця, де мало б бути збережене та популяризоване  все українське, в тому числі і багатовікові  надбання пращурів, неповторних поліщуків і волинян. А чого тільки варта оголошена та широко розрекламована інформація про  реконструкцію вулиці Михайлівська, яка вже в 2014 році мала успішно завершитися, та на якій, Новий 2015 Рік та Різдво Хрестове мали зустрічати  тисячі  мешканців міста та гостей. Ще були плани по переносу квіткового ринку з вул. Московська( нині Небесної Сотні), створення технопарку, і тд, і тп.  Цю низку привабливих месиджів можу продовжувати далі і далі, але не буду, аби не виникло враження у читача чогось особистого … Але не все так погано у С.Сухомлина, він отримав від давнього та надійного друга дуже цікаву та заманливу пропозицію про переїзд до Києва, про роботу в КабМіні, бо хтось з надійних та довірених осіб  має ж «сісти» на бюджетні «потоки» та вправно ними розпоряджатися  задля європейської перспективи України та соціальної справедливості, і думаю він погодиться,  я так собі  розумію!                                                                                                                                                             Стосовно постаті і посади Віталя Француза – голови Житомирської обласної ради, то тут у мене гіркий присмак, адже на Віталія Йосиповича в після-революційний та  після - майданівський період розраховували мешканці області, розраховували не тільки на зміну постатей, а на зміну принципів та підходів у обласній владі. А виявилося так, як і у всій державі, голова облради зі всіма домовився, і з регіоналами, і з комуністами, і з чиновниками (аби ті залишилися і надалі), і з політичними конкурентами. З ким в цій ситуації точно не пробував, та вже і не вдасться домовитися В.Французу, то це з мешканцями області, які і надалі потерпають від поборів, беззаконня, суцільного безладу та соціальної несправедливості.                                               Оцінку «2»( незадовільно), я об’єктивно ставлю С.Кизіну та В.Дебою, які керували містом та областю, але не змогли проявити себе у владі, як суспільно-корисні особистості. Їхнє перебування на перших ролях  позначалося постійними скандалами, чи то з придбанням авто, чи то з розбазарюванням бюджетних коштів, чи то з особистою, не завжди етичною поведінкою та сумнівними особистостями, якими щільно оточили навколо перші особи в області.                                                                                                                                                Про Володимира Дебоя і так з цього приводу написано та сказано доволі багато, там, як то кажуть, ні додати, ні відняти,  а от про Сидора Кізіна знають мало, або майже нічого. Почну ось з чого, з засновників  офіційно відомої юридичної контори  «Портнов, Кізін і партнери», подейкують, що саме вона «віджала» солодку фабрику «Житомирські Ласощі», там  і по сьогодні тягнеться і судова тяганина, і публічні протистояння. А  нині, як Ви знаєте,  Андрій Портнов,  до корінців волосся регіонал та вірний поплічник Януковича, сепаратист в другому поколінні в бєгах.  Або ще, недавній скандал з обласним бюджетом на 2015 рік,  де Г.Ємченко є директором  обласного департаменту фінансів. Так от,  свободівець Сидір Васильович прийшовши на  посаду голови ОДА  з радістю залишив регіоналку  Ганну Григорівну на посаді, як Ви розумієте  не за «гарні очі», а за цікаві бюджетні «перспективи». До речі, ці самі  бюджетні «перспективи» стосуються і нинішнього голови ЖОДА С. Машковського,  де Г.Ємченко продовжує  «успішно» працювати, як то кажуть, згідно чинного законодавства…                                                                                                                                                    Оцінку «1»( ганьба ), я ставлю С.Рижуку та Й. Запаловському, які мали буквально все, і владу, і внутрішнє взаєморозуміння  та домовленість, і гроші, і важелі впливу, але, будучи вірними апологетами режиму януковича та послідовниками ленінізму і сталінізму втратили все, або обов’язково мають втратити (те що залишилося) в найближчий час, або в найближчі роки…