6 квітня 2020, 18:37 Житомир: °C
Виктор Радчук
свободный журналист

«На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил»

Такими словами можна сміливо розпочинати характеристику ситуації, в якій опинилася Україна напередодні вступу у чергову кампанію з виборів депутатів Верховної Ради України. Звісно, оптимізму небагато, радше більше песимізму, яким оповиті чи не всі події з рубрики «Передвиборче життя». Воно ніби й багате на події, але бідне і навіть жалюгідне на ідеї, які зазвичай має продукувати такий відповідальний та мобілізуючий період в політичній історії країни, як  парламентські виборчі змагання.  Згадую, як на початку минулого, 2011 року, політоги, соціологи та політтехнологи з усієї України розпочали масштабну «артпідготовку» з метою визначити основні тенденції, технології та всілякі інші інструменти, що можуть з’явитися в Україні напередодні та в процесі парламентських перегонів осені 2012 року. Найгірший і найпесимістичніший прогноз річної давності, який дехто із політологів висловив у якості не вельми популярної гіпотези, дивував і водночас шокував своєю простотою і примітивізмом. Тим не менше, опираючись на підсумки виборчої кампанії 2010 року з виборів депутатів місцевих  рад та їх голів, чимало суспільствознавців висловлювали припущення, що і наступна парламентська передвиборча кампанія осені 2012 року стане періодом гнітючого торжества давно відомої технології «роздачі гречки». Сьогодні можна з великою долею вірогідності стверджувати, що саме підкуп і  всілякі роздавально – подарункові акції стануть основним тлом, на фоні якого пройдуть найближчі вибори до Верховної Ради України. Ні, звичайно, шанс на те, що два-три місяці стануть ще й змаганням ідей, концепцій, гасел та програм, наразі зберігається, однак маховик матеріально – грошової складової виборчих змагань сьогодні затуляє собою всілякі інші події, думки, постаті та позиції. Неймовірна кількість благодійних фондів, які виникли за рік до виборів,  посипали на виборця всіляким барахлом: продуктами, насінням, отрутою для колорадського жука, всілякими ксероксами та факсами. Окремим підрозділом індустрії підкупу стали медико – фармацевтичні програми, коли  майбутні кандидати організовують на території певного округу медичні огляди, десанти із лікарів, яких давно не бачили селяни та роздачу нехитрого набору фармацевтичної продукції. Звісно, прийде 1 вересня і на свято першого дзвінка вся кандидатська «рать» завітає до школи також із подарунками, а ще більше із обіцянками. Далі – згідно календаря всіляких свят і дат, подарунки – презенти вручатимуться аж до 28 жовтня.

Здавалося б, звикли ми вже до цього, до роздачі гречки, до зливи щедрості політиків та кандидатів, які наче зненацька, однак завжди за однаковими сценаріями, починають удобрювати виборчий «грунт». Та й самі подарунки та роздачі не здаються порушеннями виборчого законодавства, бо ж, відомо –  гречку , ксерокси та велосипеди роздає не майбутній кандидат, а благодійний фонд, який «випадково» носить його прізвище. Очевидно увага до забезпечення виборця подарунками затьмарила собою всі інші  передвиборчі приготування. На підготовку біл-бордів, рекламних роликів та всіляких інших агітаційних премудростей поки що великої уваги ніхто не звертав. Ні, тут також є рекордсмени. Наприклад, Наталія Королевська та Компартія. За попередні місяці партія «Вперед – Україно» та Компартія стали очевидними лідерами за кількістю розміщених біл-бордів, вартість яких вже можна обчислити мільйонами гривень. І якщо Королевська належить до класу експлуататорів – капіталістів і розміщує рекламу за рахунок визиску найманих робітників, то комуністи й надалі переконують виборця,що їхні рекламні «хмарочоси» встановлені за рахунок членських внесків. 

Ще більше розчарувань додає зміст реклами, яку пропонують виборцеві політичні партії та блоки. Комуністи безапеляційно обіцяють «все повернути» і відновити соціальну справедливість. Регіонали втовкмачують людям, що «руїну» подолано і ми на підході до процвітання. Кличко заговорив про щирість у політиці, а Королевська заходилася формувати «народний список». Далі буде і вже за тиждень – другий ми побачимо всілякого. Можливо і напевно станемо свідками чогось цікавого і талановитого. Це в рекламі. А щодо перебігу самої виборчої кампанії, то тут очікувати на щось принципово нове не доводиться. Представники влади, в основному кандидати від Партії регіонів, будуть їздити дворами і вулицями, зустрічатися із виборцем і переконувати у тому, що рай ще не наступив, але нічого, він – на підході. Опозиціонерам, або тим, хто владного «благословення» не отримав, буде важче: на підприємства, навчальні заклади їх особливо не допускатимуть, а подекуди й просто заборонять зустрічі у так званих «громадських місцях». Можливо це й на краще, бо з’являться стимули та приводи дещо креативніше вести виборчу кампанію, шукаючи творчі та нестандартні підходи. Адже погодьтесь, поки що  і  ймовірні кандидати, і нині діючі народні депутати не показали ні нових підходів, ні навіть бажання їх шукати та застосовувати. Все – за старими схемами, правилами, стереотипами. У штаби – набираємо родичів, гроші, як прийнято, розкрадаємо за певними пропорціями, встановлюємо агітаційні  намети і на цьому все. Висунемо кандидатів, зачекаємо  із реєстрацією та й розпочнемо. Серпень буде зайнятий здебільшого штабними і організаційними проблемами, хоча його остання декада має суттєво пожвавити тонус передвиборчого життя. Ну, а вересень, як у тому фільмі, буде тривожним. Бо ж змагатися кандидати та партії будуть по – справжньому, із застосуванням всіх мислимих і навіть заборонених прийомів. Хоч і кажуть, що нинішні вибори мають бути всього лише тренуванням чи розминкою перед виборами Президента держави, однак якраз тренування здебільшого стають найбільш травмонебезпечним періодом. Це у спорті. А як буде в політиці цієї осені? Без травм,звісно, не обійтись. Але головне – чи  пройде в кінці жовтня 2012 року в Україні справді чесний політичний поєдинок? Аби не довелося, як п’ять років тому, перегравати матч. Чи, не доведи Боже, бити пенальті!