У кожної людини з народження є свої янголи-охоронці. Вони завжди з нами протягом усього нашого життя. Інколи ми їх не помічаємо, але вони для нас роблять усе можливе абсолютно безкоштовно, аби ми тільки були в безпеці та ні в чому не мали потреби. Янголи щодня переймаються нашими проблемами та допомагають знайти правильні відповіді на нескінченну кількість запитань у нашій голові. Підтримують нас у важку хвилину та радіють нашим успіхам щодня. Дарують безліч яскравих моментів дитинства та юності й чимало мудрих порад у зрілому віці. Хто ж ті янголи насправді? Чому ми не бачимо їхніх крил та німбів?

Тому, що ті янголи – це наші батьки. Шкода, що не кожна дитина на Землі може дійсно відчути їх турботу. Але я певна, люди, які подарували цьому Всесвіту найбільше земне диво, маленьке немовля, хоч частинкою душі, але завжди з ним поруч.

Я вдячна долі, що я маю найкращих батьків, які дали мені зерно істини, яке кожного дня проростає в мені. Дякую Їм за те, що  подарували мені цей Світ, взамін на мою посмішку.

Цього дня, 38 років тому, вперше стиснутою долонькою до сонця потягнувся жвавий малюк, якого згодом назвали Давидом. Тепер це мужній, мудрий, дотепний, добрий та приємний чоловік, якого колеги, шануючи, кличуть Давидом Багратовичем. Я маю честь, бути його дочкою та носити його славне вірменське прізвище – Саакян. Я пишаюся своїм батьком і радію з того, що перейняла його стриманий та міцний характер. Чимало вже життєвих уроків він мені надав і чимало ще потрібно пройти в майбутньому. Зичу тобі, Тату, лише одного – кременевої витримки, аби долати усі перепони на твоєму шляху легко та з, твоєю завжди щирою,  посмішкою. 

Цінуйте, кажіть теплі слова, даруйте незабутні ранки та вечори доки маєте можливість, доки маєте поруч своїх найрідніших у Світі – своїх батьків.