Бажання влади, все тотально контролювати, це ознака,
сьогодення. Лише контролювати,а не створювати необхідні і важливі речі, не
розуміти суті поточних проблем, не слухати і не чути людей. Контролювати
фінансові потоки, відпрацьовану роками систему, зони впливу, своїх-чужих,
контролювати все, ламаючи через коліно, сподіваючись на безкарність, що
загоїться, та забудеться. Нова мітла мете по-новому. Якщо ти не можеш змінити
систему - треба її очолити, ось дивіз нинішньої влади. Але мітла далеко не
нова, і навіть не оновлена, а та ж сама, лише замість мотузок, що скріплюють
прути - металеві дроти під напругою злості, жадібності, з додаванням вдаваного,
штучного відчуття страху.
Перша моя зустріч з пані Валентиною Весельскою
відбулась напередодні 1 вересня 2012 року.У той час я був кандидатом у народні
детутати України по 62 округу  м.
Житомира. Оскільки, у свій час, я навчався у середній школі № 8 м.Житомира, то
ж мав бажання привітати батьків та учнів цієї школи зі святом знань. З таким
проханням я попрямував до директора рідної школи, яким виявилася пані
Весельська. У роки мого навчання, директором вищезгаданої школи була дуже
чесна, порядна і принципова людина, вчитель з великої літери і просто гарна
жінка -Варьоха Ніна Антонівна. Вона і зараз такою залишається.  То ж я сподівався зустріти гідного
правонаступника. Власне так і стало. Відкривши двері кабінету, я побачив її,
Валентину Весельску, яка склала враження гідного директора "моєї"
школи. Однак, думка моя швидко змінила в протилежний напрямок. На безвинне
прохання, щодо привітання учнів, я отримав пропозицію-умову - за виступ я мав
віддячити школі цінним подарунком, або матеріальним внеском, так званий
"вхідний білет". Розмова відбувалась у її кабінеті у присутності
голови батьківського комітету, що ще більше мене здивувало. То ж очевидно, що
така поведінка директора школи мене образила і обурила, оскільки, відповідно до
Закону України "Про вибори народних депутатів", кандидат у народні
депутати обмежений в обов'язках і правах, щодо подарунків. То ж будь-якиймій
внесок міг бути розцінений, як підкуп виборців, що автоматично мене знімало з
перегонів. Певна річ, я відмовився, що поставило під загрозу мій виступ.
Цю зустріч я запамятаю надовго. Керівник школи здивувала мене своєю прямотою і
безпечністю. Звісно ж, для цієї влади, це абсолютне нормальне явище, і мова
йшла не про лірику, а про конкретику.  Не
буду, вдаватися в подробиці, краще запитайте саму В.Весельську, але
зустрічатися, бажання більше не виникало, скажу більше, коли її бачу то
стараюсь, уникати і не тому, що посварився, чи пережіваю, за наслідки. Так
якось,таке....не приємне відчуття. Моє враження, що для цієї людини, не існує,
"неможливого" слова ні, бачу мету, не бачу перешкод, якраз цей самий
випадок. Так,  перед учнями і батьками я
виступив, привітав, судячи по відгукам, досить вдало, без "вхідного
білету", але прикрий "післясмак" від знайомсва, залишився.
> > > > Робити аналіз, того, що зараз
відбувається з освітою і освітянами Житомирщини не буду, про це добре описують
Володимир Піньковський в своії статті "Профком «рулює» освітою
міста…", та багато інших видінь, скажу одне, як сказав в свій час Гарант
Конституції , на прес-конференції для журналістів  "Я вам не заздрю....", щодо
освітян.
Розбираючи суть помилок і досягнень влади, можу
сказати, головна помилка, діючиєї влади, перше- абсолютно відсутнє відчуття
інстинкту самозбереження, по-друге, контролювати фактично немає чого, все і так
під контролем, і ті, хто це контролює, не хочуть, втрачати напрацьоване,
по-третє намагаючись зламаючи систему, відбувається певний конфлікт інтересів,
а людей ображати- мяко кажучи собі кар'єру ламати, власними руками. І
зупинитися їм неможливо, і вже і не можуть. Якщо, керівництву дозволено, чим ми
гірше, ось, чим керуються, ті хто "схопив владу за бороду". І з
приходом нової влади, всім (не тільки освітянам ),задали контрольну роботу з
багатьма невідомили, і час обмежили, поставивши невиконанні умови, так що, хто
не вирішів завдання-тому незалік, ціною роботи, здоров'я, (у деяких заступників
і підлеглих від неочікуваних, непередбачених стресів, серьозний розлад зі
здоров'ям), а може й ціною життя, яке не витримує цього шоку. І скажіть, де ти
самі реформи освіти? Чи може відібрати приміщення, вивільнені земельні ділянкі,
ласі шматки і центрі міста, шляхом "оптимізації" та скорочення, це і
є реформування. Мені завжди здавалось, що збільшення сучасних предметів,
викладання перспективних іноземних мов, посилення якості знання і посилення
ролі профсоюзу освітян, це і є реформи, тобто інакше, ніж впроваджується зараз.
А ВАМ так не здається?