Минула річниця Перемоги Майдану мене от що цікавить а де те все награбоване, яке було арештоване  новою українською владою? Що з Межигірям? Що з статками Пшонки, де ділися золотий батон разом з унітазом? Де гроші Ставицького який збирав гроші невідомо на що, та на скільки життів? Чи невже правда що родині бувшого міністра Присяжнюка були повернуті мільйони які були арештовані? Так це правда рішенням Печерського суду, а саме судді пана Підпалого, того самого який знімав арешт з рахунків іншого регіонала Арбузова були повернуті назад в повному обсязі. А саме дивно в цьому знаєте що? Позиція прокуратури, це сталося ще в липні місяці минулого року, тобто жодних апеляцій та жодних протесті з боку прокуратури чи влади не було. Тепер що по пану Ставицькому, а саме з будинками, квартирами та грошима. То гроші знаходяться на зберіганні в Укрексімбанку,  золото та інші дорогоцінні метали на експертизі, яка триває вже 10 місяців. Але саме що цікаво це те що відбувається з його майном, а саме квартирами та будинками. Арешт з майна тещі 10 квартир вже знято, а в жовтні місяці ця нерухомість продається кіпрський компанії яка близька до Януковича. І тепер автоматично це майно не фігурує у справі. Тепер просте питання для роздумів, якщо влада у стані війни під різними приводами дає можливості, як до прикладу учасникам санкційного списку видавалися довідки з силових органів що проти них немає справ, для того щоб ці люди могли виїхати з країни, перепродати або переписати своє майно. І це все в той час коли волонтери збирають гроші для армії, а влада каже що у її грошей нема,  рішенням слідчих суддів  повертаються вкрадені гроші та розблоковуються рахунки. Тепер ще не зрозуміло де дії прокуратури щодо таких суддів? Чому прокуратура не подає до Верховної Ради подання щодо зняття недоторканості щодо таких дій суддів та подальшого їх арешту. Це безвідповідальність, бо коли у людей немає страху вони дуже швидко реанімувалися в цій системі.

  І саме не приємно те що це все робиться при теперішній владі. Це ця влада яка хоче змін? Я думаю що не так. Ну не може бути так коли громадяни, волонтери віддають останнє на фронт, а статки, гроші майно просто напросто от так віддається назад регіоналам рішенням судді. Щодо Яреми, в нашій країні ніколи нічого не зміниться поки високі посадовці не почнуть відповідати за свою діяльність, а не просто нічого не зробити, назбивати бабла, та спокійно собі написати заяву про звільнення та піти далі насолоджуватися життям.  Ну от дивіться хто пропонує на посаду генерального прокурора? – Президент пропонує, а тепер подумайте хіба сам генеральний прокурор вирішує чи зняти арешт, чи віддати арештовані кошти? Як до приклада ви працюєте на підприємстві заступником керівника, ви можете відати іншому співробітнику якісь кошти без відома директора? Отож думайте. Так і хочеться сказати що більшість людей, які були на майдані стояли проти системи, а інша  менша половина стояла тому що в цій системі не було їх прізвищ.

 
    Я не вірю в те що журналіст Кошкіна, змогла провести за рік своє розслідування і презентувати книгу «Майдан», а наші всі силові структури не змогли. Кошкіна провела розслідування вивчивши дві сторони, і тих хто був на майдані та тих хто був по ту сторону барикад, це журналістське розслідування. А тепер скажіть як проводила Прокуратура МВС, СБУ розслідування? Я впевнений що жоден учасник майдану не був допитаний, якби був то не Кошкіна видавала книгу і запрошувала всі сторони конфлікту на презентацію, а як мінімум генпрокурор звітував, а краще Президент у річницю Майдану, що ми арештували того того того, янукович тікав так так так, вилучено грошей стільки стільки стільки, передано їх туди тудт туди, але ж цього нема? я не прихильник Кошкіної, але якщо журналіст може протягом року зробити більше ніж всі  правохоронні органи , то це про щось да говорить.

   Ціни з кожним днем ​​ростуть нечувано, тарифи на газ, воду і електрику, бензин, продукти харчування, курс долара змушують замислитися про сенс взагалі жити тут. Пенсійний вік тримається на тому рівні, до якого доживають воістину герої. Гроші витрачаються на реформи, яких не видно і про них не чути. Йдучи до лікарні, думаєш, аби не померти. Скоро ми один одному на день народження медичні препарати дарувати будемо, щоб імениник дожив до свого наступного дня народження. Справа не в бажанні жити, а в тому, що похорони зараз обходяться дорожче ніж весілля. Що це? Геноцид населення? Можливо. А можливо і те, що з населенням в 40 з дріб'язком мільйонів чоловік, ми Європі просто не потрібні. Вона не витримає цього удару. Ось і проводиться плавна зачистка населення. Скільки нас уже залишилося? Скільки людей виїхало за кордон у сусідні країни або загинули? Один бог знає. Шкода тільки тих, хто помер за свої ідеали рік тому, на майдані Незалежності. Честь вам і слава, хлопці. Це не ви привели до влади нинішній непотріб, який практично не відрізняється від попередньої банди. Вислів "Жити по-новому" з кожним днем ​​набуває інший, більш зловісний сенс.

 Теракт в Харкові... Наш Президент як завжди нам розповідає про свою стурбованість, неначе вона зможе повернути загиблих. Лисенко розповідає про необхідність відводу важкої техніки. Всі разом, хором, розповідають про Мінські договори... Договори з ким? З людиною, що не виконала ні один договір з нашою владою? Скільки хлопців вже загинуло за часи перемовин? Безліч. Хто понесе за це відповідальність? Гарантами цих договорів чи не виступили ті, що мали ще рік тому назад рішуче виконати зобов`язання Будапештського меморандуму? То ж що вони можуть гарантувати тепер? Нажаль, відповіді на це питання немає, а на душі виникає лише лють за ті ідеали, котрі наші воєначальники розтоптали...