Для чого ж було створено систему «Дозор»? Систему, яка мала на меті покращити якість обслуговування та для зручності житомирян в сфері наданні послуг з пасажирських перевезень.

Перш за все, створювалася вона щоб громадяни, влада та перевізники мали змогу відслідкувати в реальному часі для себе рух міського транспорту.

Влада – це як один з засобів щоб відслідковувати реальну картину перевезень, моніторити ситуації на міських маршрутах, щодо виконання рейсів на маршрутах. Така звітність є у розпорядженні міської ради.

Перевізник – в реальному часі відслідковує рух свого транспорту, що унеможливлює ( по задуму), самовільного сходження з маршрутів з боку водіїв, може бачити реальну картину скільки транспортний засіб виконав рейсів із запланованих, таким чином контролювати норму палива.
Пасажир – в реальному часі може бачити рух транспорту, та планувати свої поїздки тим чи іншим видом громадського транспорту.

Звичайно, контролювати то все має як міська рада так і перевізники, але більш влада міста. Отже, в Договорі про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування  ( який затверджений рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 20.05.2015 № 295) чітко вказано в пункті 2.2.17 Зобов’язаний за власні кошти встановити на кожний транспортний засіб, що працює на маршруті, GPS обладнання (навігації) та надати доступ для забезпечення постійної (цілодобової), безперебійної передачі даних про стан руху транспортних засобів "Диспетчерському пункту", який має відповідне програмне забезпечення для прийняття та обробки даних та забезпечити їх постійне підключення та  працездатність.  Тобто, встановлення трекерів є прямим обов’язком – перевізника. Також в цьому ж договорі вказано в наступному пункті 2.2.3 м) забезпечувати виконання затверджених Організатором розкладів руху автобусів  з регулярністю не нижче 98 %.   На сайті Житомирської міської ради останій звіт по виконанням рейсів перевізників було оприлюднено аж у жовтні 2016 року за період з 10.10.16 по 16.10.16, більше видно така звітність або не ведеться, або просто банально не оприлюднюється! Тобто, реально громада не може бачити скільки той чи інший перевізник виконав рейсів, та чи дотримується виконання 98% як то прописано у договорі! Чия це «недоработка»? Влади? Перевізників? Чи компанії «Автоімідж»? Якщо реально система систематично не працює то для чого вона?

Яке покарання за часто «невидимі» маршрутки в системі «Дозор»?

Зазвичай, власники автобусних маршрутів часто аргументують відсутність транспортних засобів у системі «Дозор», банальним «зламався» трекер, або ж тим що з 10 транспортних засобів які мають працювати на маршруті 4 транспортних засоби або раптово зламалися, або ж як це не весело звучить «заправилися неякісним паливом» уявіть, 6 заправилось якісним, 4 – ні ( такий випадок був на міському маршруті № 3). То хто має це контролювати? Відповідне управління міської ради, яке повинно фіксувати згідно того ж Договору пункту 5.11. Виявлені під час перевірок порушення умов Договору (невиконання або неналежне виконання зобов’язань Перевізника за цим Договором) фіксуються Організатором (уповноваженим представником(ами)) у Акті. Форма Акту затверджується організатором. Далі посилаючись на цей же Договір пункт 5.14. Протягом 10 днів, з наступного за останнім днем проведення перевірки, Організатор надсилає копію Акту Перевізнику з пропозиціями про усунення виявлених порушень умов Договору у випадку виявлення першого або другого порушення, допущеного протягом 365 (трьохсот шестидесяти п’яти) днів з дати складання першого Акту. І КОЛИ ПЕРЕВІЗНИК ВТРЕТЄ ПОРУШУЄ УМОВИ ДОГОВОРУ згідно пункту 5.15 цього ж Договору У разі виявлення 3 (третього) порушення (невиконання  або неналежного виконання) зобов’язань Перевізника за цим Договором, зафіксованого Актом, допущеного протягом 365 (трьохсот шестидесяти п’яти) днів з дати складання першого Акту, Організатор має право розірвати Договір в односторонньому порядку, шляхом направлення листа-повідомлення про розірвання Договору. Тобто, як бачимо важелі впливу є.  Тому що, якщо прочитати наступний пункт цього Договору, а саме 6.8. У випадку, якщо за результатами проведеної перевірки, Організатором буде виявлено, що Перевізник не обслуговує маршрут належним чином (перевезення здійснюють менше ніж 50% кількості транспортних засобів, визначених умовами Договору), Організатор направляє Перевізнику лист-пропозицію про усунення порушень умов Договору. І далі, згідно пункту 6.9. Перевізник зобов’язаний не пізніше трьох календарних днів, з дати відправлення листа, визначеного п. 6.8. Договору, Організатором, забезпечити випуск на маршрут рухомого складу, у кількості, визначеній у додатку до Договору. Якщо перевізник продовжує ігнорувати то згідно пункту 6.10. У випадку невиконання Перевізником зобов’язань, передбачених п. 6.9. Договору, Організатор має право в односторонньому порядку розірвати Договір, попередивши про це Перевізника не пізніше як за 5 (п’ять) календарних днів до передбачуваної дати розірвання Договору, шляхом направлення перевізнику листа повідомлення про розірвання Договору. Цей Договір вважається розірваним Організатором достроково в односторонньому порядку через 5 (п’ять) календарних днів з дати відправки Організатором, у порядку, передбаченому п. 5.16 Договору, листа-повідомлення про розірвання Договору.

Тобто, реальні важелі впливу на перевізника у влади є. Питання чому не виконують?

Як, на мене то Договір не є досконалим, бо саме простіше його розірвати. Я б пропонував би нашій владі, навіть робилося звернення на депутата Житомирської міської ради Манухіна Максима, винести на розгляд Виконавчого комітету новий проект Договору, в якому була норма введення штрафних санкцій за порушення умов Договору для перевізників. Гроші від штрафних санкцій надходили б на окремий рахунок, згодом ці кошти можна було б вкладати у будівництво нових зупинок та оновлення транспортної інфраструктури міста тощо. Це б дало б змогу мати ще один інструмент впливу на перевізників, а не тільки розірванням договору. Цілком логічно сплачувати штрафні санкції за порушення умов договору, тоді кожен написаний акт не був би тільки простою бумажкою, а інструментом застосування фінансових стягнень, щоб свого роду стимулювало б виконання умов договорів перевізниками! Тож, вихід завжди є, потрібно лише рухатися в правильному напрямку.