Напередодні початку V сесії Верховної Ради України VIII скликання, партія «Народний контроль» заявляє про необхідність розглянути проект постанови «Про вшанування пам’яті жертв геноциду, вчиненого Польською державою щодо українців у 1919-1951 роках», ініціатором якої є народний депутат Олег Мусій.

Так, проголошення Другої Польської Республіки та Народної Польщі майже сторіччя тому було великою радістю, торжеством справедливості для польського народу, але водночас  це обернулося великим горем, катастрофою для сотень тисяч українців.

Полонізація, колонізація, пацифікація, депортації і фізичне винищення мирних українців східної Галичини, Волині, Закерзоння – суть реальної антиукраїнської державної шовіністичної політики Польщі впродовж 1919-1951 років.

Кілька десятиліть українці Польщі страждали і гинули лише за те, що були українцями. Сотні тисяч депортованих, десятки тисяч замордованих українців – громадян Польської держави – гіркий підсумок великопольського урядування, заручниками якого, чи не у першу чергу, стали самі поляки.

22 липня цьогоріч польський Сейм по суті нівелював неодноразові домовленості на рівні президентів України і Польщі про те, що гіркі та суперечливі для обох народів сторінки історії потрібно назавжди перегорнути і віддати на розсуд науковців, та ухвалив політичний документ. Цей крок було зроблено у дуже важкий час для українського народу – у період війни за свою Незалежність і цілісність проти російського окупанта.

Переконані, що реакція українського Парламенту має бути адекватною – щонайменше,  симетричною, адже наша держава самодостатня і поважає себе!

Політична відповідь України має стати щепленням від подальших антиукраїнських кроків усіх наших сусідів, яким московська пропаганда підкидає і підкидатиме сумнівні сентенції з минулого. Агресор сподівається, що замість об’єднатися проти найнебезпечнішого ворога не лише України, але й усієї демократичної Європи, наші країни ковтатимуть московську наживку.

Щоб почати міждержавні стосунки з чистого аркуша після вчинку польських Сенату та Сейму, Верховна Рада України просто зобов’язана відповісти взаємністю. Адже партнерство передбачає рівність позицій і взаємоповагу до внутрішніх рішень один одного.

Одностороння польська «правота» породить затаєні образи, невисловлене обурення, які обов’язково відгукнуться у майбутньому. Жодного сумніву немає, що українська нація піддавалася репресіям упродовж багатьох років, зокрема і від Польської держави. І ще є живі свідки тих злочинів. Однобоке трактування історії у формі монологу призведе до подальших непорозумінь.

Ухваливши Постанову про геноцид українців, ми встановимо історичну справедливість так, як відчуваємо її ми. Поляки показали її зі сторони Польщі, українці покажуть зі сторони України. А далі – тривала кропітка праця українських і польських істориків, дослідників і науковців.

Також переконані, що оцінка минулих подій спільної історії не має впливати на теперішні партнерські стосунки двох споконвічних сусідів, у яких зацікавлені обидві наші країни. У цьому наша спільна відповідальність перед майбутніми поколіннями!

Слава Україні! Героям слава!