- У скільки млн грн, обійшовся ремонт на - Польовій;
- Родинні зв'язки підрядних компаній;
- Що покаже лабораторна експертиза асфальту;
- На 87% вартості, акти виконаних робіт підписані міською радою;
- Наступна жертва - "Крошня"
Варто почати з того, що підрядників було обрано без тендеру. Звичайно, дроблення Польової на об’єкти, вартість робіт по кожному з яких не перевищує 1,5 млн. грн., дало можливість уникнути проведення публічних закупівель. Виною тому стало недосконале законодавство, положення якого дозволяють проводити такі операції цілком легально. В результаті було обрано п’ять підрядних організацій, з якими і було укладено відповідні договори.
Проаналізувавши договори і акти виконаних робіт, було виявлено певні нелогічні на перший погляд речі, які не були б допущені, коли замовником робіт була б будь-яка бізнес структура. Адже, кожен керівник має слідкувати за якістю робіт. При цьому, за неякісну роботу недобросовісний підрядник, як правило, коштів не отримує, поки не виправить недоліки.
Коли мова йде про орган місцевого самоврядування, на думку приходять задекларовані у Законі України «Про органи місцевого самоврядування в Україні» базові засади його діяльності, серед яких відповідальність перед територіальною громадою.
Чи відповідально поставилися місцеві чиновники до правовідносин із підрядниками? Питання риторичне.
Зверну увагу на деякі положення договору, що було укладено з кожним із підрядників.
Так, договором передбачено, що замовник має право (не зобов’язаний) оплатити підряднику аванс. Підрахувавши сплачені суми стає очевидно, що аванс склав у середньому 87 % і був сплачений по кожному договору. Не мало, правда? Чому місцева влада сплатила аванс у всіх без виключення випадках залишається незрозумілим.
Думаю якщо б роботи були якісні, питань по авансу не виникало б. Але, саме невідповідна якість робіт стала підставою для обурення жителів району Польова.
Ще минулого року неозброєним оком було очевидно, що ремонт не відповідає вимогам договорів. Однак, акти виконаних робіт було укладено без жодних офіційних претензій до підрядників.
Тут варто зазначити, що договір містить положення, яке вказує на те, що будь-які претензії можуть бути пред’явлені до оформлення актів виконаних робіт. Тобто, укладення актів виконаних робіт свідчить про відсутність зауважень з боку замовника в тому числі щодо якості робіт.
Слід зазначити, що акти виконаних робіт були засвідчені особою, яка здійснювала технічний нагляд. Незрозумілим є те, як здійснювався технічний нагляд, якщо не виникало питань до підрядника перед посвідченням актів виконаних робіт.
Все наведене навряд чи позитивно характеризує поведінку нинішніх місцевих менеджерів. Адже, підрядникам вже сплачено в середньому 87 % оплати за роботи. Як тепер їх зобов’язати усунути недоліки? Без звернення до суду це вбачається проблематичним. Бо, вірогідність недоотримати 13 % ціни договору у разі відмови підрядників добровільно виправити неякісну роботу навряд чи їх розчарує. При цьому, реальне стягнення коштів з підрядників у судовому порядку не може бути гарантоване місцевою владою хоча б з огляду на те, що впливу на судову владу вона здійснювати не може.
Крім цього, у громадськості існує декілька питань стосовно можливої корупції до учасників таких господарських відносин. Про це згодом.
