Верховна Рада нарешті через 23 роки прийняла історичне рішення: прийняла Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті».
Відтепер ті нечисленні ще живі українські повстанці зможуть отримати запізнілу вдячність від омріяної в молоді роки Держави.
Це рішення гальмувалося не одне десятиліття. Патріотичні сили боролися з московськими прихвоснями, які усіма силами не давали його узаконити.
Майже п'ять років тому "Свобода" зробила це на рівні місцевих рад у Галичині, заборонивши використання червоних ганчірок та проведення колорадських оргій на 9 травня.
Тепер це стало Законом для всієї країни.
Імена тисяч Героїв, які були при житті репресовані, виселені, ув'язнені, а після смерті десятиліттями замовчані та оббріхані, мають бути достойно вшановані на державному рівні.
Саме ці Герої справжньої української історії, імена яких ми потайки дізнавались з розповідей батьків та дідів, із заборонених книжок, тепер має вшанувати Українська Держава.
І першою серед таких постатей є без сумніву Степан Бандера.
Людина, прізвищем якої окупанти назвала цілий народ- Бандерівці. Себто ті, хто не визнає себе холопами Москви.
Бандера - це символ безкомпромісної боротьби українців за свою Державу. До речі в перекладі з латинської Bandera означає Прапор.
Він був незручним для всіх окупантів, які намагалися втягнути Україну в свою орбіту: чи то "Всходні Креси" Польської Держави Пілсудського, чи Радянський рай Сталіна, чи Третій Рейх Гітлера.
Польський суд засудив Степана Бандеру до страти, замінивши довічним ув'язненням в таборі для націоналістів "Береза Картузька", за проголошення незалежності України 30 червня 1941 року гітлерівці кинули Степана до концтабору "Загсенгаузен", а радянський КГБ послав свого агента у Мюнхен, щоб убити Провідника.
Проте пам'ять про Бандеру і його ідея - Українська Самостійна Соборна Держава пережила у часі зазначені режими. Помер СССР, помер Третій Рейх, Польща повернулась до своїх етнічних кордонів.
Степан Бандера переміг. Постала Україна. Точніше постає на наших очах.
То ж віддаймо шану вірному сину українського народу. Вулиця провідника має бути і в нашому місті.
