Як відомо, газова війна Росії проти України почалась одразу після Помаранчевої революції. Спочатку, в часи прем’єрства Віктора Федоровича та перебування на посаді Міністра палива та енергетики Юрія Бойка, ціна на російський газ зросла до 179,5 дол. за 1000 куб. м. Пізніше, 28 серпня 2006 р. Мінпаливенерго з перевищенням повноважень затверджує нові Правила улаштування електроустановок, далі ПУЕ, за якими приватні квартира або будинок по рівню небезпеки ураження електричним струмом стали небезпечніші від надкатегорійної по викидам пилу та газу вугільної шахти. По іншому пояснити необхідність заземлення в квартирі або будинку теплої підлоги за наявності приладу захисного відключення, далі ПЗВ, в однофазній мережі будинку чи квартири з напругою 220 вольт та його відсутності за наявності ПЗВ в шахтних трифазних мережах з ізольованим нульовим проводом та напругою 660 або 1020 вольт неможливо. Не піддається ця вимога ні логіці, ні здоровому глузду, бо для знеструмлення несправного споживача за наявності заземлення в переважній більшості випадків необхіден струм в кілька ампер а для відключення ПЗВ - достатньо різниці (витоку) струму в фазному та  нульовому проводі  всього 30 міліампер, тобто  в 33 рази (!) менше, що в свою чергу забезпечує надійний захист від  ураження  ним. По-іншому як корупція в електроенергетиці згадана вище вимога мати не може. Не може, бо обмежує можливості і, відповідно, захищені 22-ю статтею чинної Конституції права населення, а саме, на споживання необхідної кількості вітчизняної електроенергії. А цією вітчизняною електроенергією  можливо дуже швидко замінити російський природній газ.

При цьому  за сприятливих умов, як це було зроблено в січні 2004 р. та в жовтні 2005 р.  коштами ДТЕК в шахтарському селищі Богданівка - 2, та в 2006 р. - за сприяння місцевої влади коштами населення в смт.  Юрьївка Дніпропетровської обл., в дуже короткі строки. Зважаючи на здобутий мною в селищі Богданівка-2 та смт. Юр’ївка особистий досвід, де  під моїм керівництвом невеликою бригадою монтажників без жодного проекту за 60 днів було змонтоване електричне опалення понад як на двохстах об’єктах, у т.ч. більш як на 70 об'єктах  мною особисто, вважаю що переведення житла на електричне опалення з мінімальними витратами бюджетних коштів за 2…3 роки здатне зробити тільки населення України.

          Умови для такої заміни вже давно існують, бо українські підприємства з 2004 р. виробляють одні з кращих в світі електричні обігрівачі та терморегулятори. В 2006 р. обігрівачі почали виробляти  в Дніпропетровську, трохи пізніше - в Донецьку та Києві, а потім і в Сімферополі. Приблизно в той самий час в кількома фірмами в Донецьку та Дніпропетровську було налагоджено виробництво терморегуляторів, які за своїми характеристиками та зовнішнім виглядом не поступаються аналогам кращих світових брендів але коштують в 2-3 рази дешевше. За оприлюдненою  ЗМІ статистикою щорічне споживання  природнього газу населенням складає 22 млрд. куб. м, у т.ч. 16 млрд. куб. м  на обігрів приватних будинків, приготування їжі та підігрів води. За  викладеною ще 2 роки тому в моїй статті «Старшокласники, врятуйте Кабмін від ганьби - ви на це здатні» оцінкою споживання населенням газу на приготування їжі та підігрів води  завищено на 4 млрд. куб. м  і складає 1 млрд. куб. м.  Зважаючи на останнє загальні потреби населення складуть не 22 млрд. куб. м  а 18 млрд. куб. м, у т.ч. на обігрів приватних будинків, приготування їжі  та підігрів води  не 16 млрд. куб. м, як вказано Держкомстатом, а 12 млрд. куб природнього газу. За  моїм багаторічним досвідом навіть без застосування заходів енергозбереження та застосуванні сучасних вітчизняних обігрівачів їх  можуть замінити від 48 до 60 млрд. кВт/год. електроенергії. Реальний, на підставі власних експериментів та зібраної за 5 років понад як з 50-ти об’єктів статистики та застосований для вищевикладених розрахунків еквівалент заміни природнього газу на електроенергію викладено ще позаторік в статті «Паровоз з електронним спідометром».

          Враховуючи те, що за оприлюдненою ЗМІ статистикою вже кілька років поспіль українські АЕС, потужність яких складає 13800 МВт, вже кілька років виробляють 48%  загальної кількості електроенергії а потужність теплових електростанцій та теплоцентралей понад як вдвічі  перевищує їх,  Україна має реальну можливість збільшити виробництво електроенергії майже в 1,5 рази. З урахуванням того, що енергоблок АЕС може працювати 300…330 діб у рік кількість кількість виробленої АЕС електроенергії  складе:

             13800 МВт х 300 діб х 24 год = 99,36…109,29 млрд. кВт/год.

          Наведене вище з великою точністю співпадає зі статистикою минулого року.

Зростання виробництва електроенергії в 1,5 рази дозволить отримати додатково ще

таку ж її кількість або половину її в зимовий період, тобто:

99,36…109,29 млрд. кВт/год. х 0,5 = 49,68…54,64 млрд. кВт/год., що  практично забезпечує повну заміну природнього газу електроенергією на потреби мешканців приватних будинків навіть без додаткової теплоізоляції. Додаткові потреби на її виробництво  не перевищать 30 млн. т  при зольності 40% або 20 млн. т при зольністі 16%. Зважаючи на те, що станом на 1 січня 2013 р. на складах вугільних шахт його залишилось 15 млн. т,  а тільки Павлоградвугілля, якому я присвятив 10 років свого життя, без проблем може збільшити його щорічний видобуток не менш як на 6 млн. т, збільшення наведеного вище обсягу виробництва електроенергії є реальним. Додавши до 49,68…54,64 млрд. кВт/год.   10 млрд. кВт/год. експортованої в 2012 р., яку в схожій до сучасної української  ситуації жодна цивілізована ніколи б не експортувала, отримаєм реальні обсяги  електроенергії, яка може замінити російський природний газ, тобто 59,68…64,64 млрд. кВт/год.

          Проведене мною торік утеплення 50-тиміліметровим пінопластом приватного будинку площею 60 кв. м дозволило зменшити місячне споживання електроенергії на його обігрів з 1900 квт/год до 1200 квт/год на місяць, тобто в 1,58 рази. При цьому середньогодинна потужність споживання не перевищила 2,5 квт, а потужність на 1 кв.м опалюваної площі склала      41,66 вт. Це майже в 2,5 рази менше від вимог радянського стандарту, за яким на   1 кв. м має бути 100 вт, і  на 40% відсотків більше ніж за європейськими стандартами.  З урахування цього однією з вимог для переведення будинку на електричне опалення повинен бути не проект на його виконання, як це вимагає існуючий нині порядок, а його утеплення. Саме воно а не проект дозволить зменшити споживання електроенергії щонайменше в 1,5 рази, що в свою чергу забезпечить повну заміну газу електроенергією для обігріву багатоповерхівок навіть без їх утеплення. Доказом тому наведений нижче розрахунок:

              де  50…60 млрд. кВт/год. :1,5 = 33,33…40 млрд. кВт/год - потреби на обігрів приватних будинків. 

          Заміна опалення багатоповерхівок на електричне дасть наступний результат:

              6 млрд. куб. м х (3…4) кВт/год на 1 куб. м  газу = 18…24 млрд. кВт/год.

          Обидві заміни зменшать потреби населення в природньому газі з 22 млрд. куб. м до 1 млрд.куб. м.

          Монтаж сучасних вітчизняних систем електричного обігріву мало чим відрізняється від монтажу електричної лампочки, підключити яку здатен навіть старшокласник. На цій підставі викладена в затвердженому порядку підключення електричного опалення необхідність виконаного ліцензованою організацією Проекту, Акту виконаних робіт та купи інших нікому непотрібних папірців спрямована на тяганину і без перебільшення має корупційну складову.

          На моє переконання для застосування тарифу на електричне опалення потужністю в межах договірної достатньо заяви споживача, Акту  Держенергонагляду та одного додаткового рядка в Договорі з постачальником на споживання електроенергії

Безумовно, що такий порядок суперечить вимогам 22-ї статті  Конституції. Таку саму корупційну складову має  викладена в скасованих 29 серпня 2008 р. посадовцями уряду  Юлії Тимошенко Правилах приєднання заборона на застосування тарифу на встановлене з порушенням затвердженого порядку електричне опалення.  Незважаючи на скасування Правил приєднання, а з ними і згаданої заборони, всі обленерго понад 4 роки всупереч чинним договорам та Закону України «Про захист прав споживачів» приховували інформацію про їх скасування  і разом з ними скасування заборони на застосування відповідного тарифу на встановлене з порушенням встановленого ( читай ворогами України) порядку. Вони однак вимагали від споживачів згаданих вище Проектів, Актів та інших непотрібних папірців, порушуючи Закони та Конституцію України.

          На моє переконання для застосування тарифу на електричне опалення з потужністю в межах договірної достатньо заяви споживача, Акту Держенергонагляду та внесення до чинного Договору на споживання електроенергії одного додаткового рядка. Вважаю, що саме такі вимоги повинні бути внесені до Правил користування електричною енергією населенням з одночасним скасуванням, викладених у всіх інших. 

         17 січня 2013 р. корупційні, з тими самими вимогами але більшими апетитами енергопостачальників,  Правила приєднання у новій редакції, затверджені чинними «профффесіоналами»! Корупційні, бо викладені в них перепони для збільшення споживання електроенергії населенням є нічим іншим як лобіюванням інтересів російського «Газпрому» і несуть загрозу енергетичній безпеці України. І не тільки, бо вони разом з чинною, затвердженою Юрієм Бойком новою редакцією ПУЕ, є значною перешкодою для виконання чинного і нині, затвердженого на місяць пізніше нього, 28 вересня 2006 р.,  Прем'єром Віктором Януковичем Розпорядження КМУ №502-р «Про переведення населених пунктів на опалення електроенергією». Це Розпорядження окрім уряду Юлії Тимошенко, який у 2008 р. скасував корупційні Правила приєднання  не виконував і не виконує ніхто і понині. Якби воно виконувалось, то уряд засудженої і доведеної нині чинною владою до жахливого стану Юлії Тимошенко не підписав би в січні   2009 р. ганебних газових угод а чинний  - в 2010 р. не віддав би всупереч Конституції України на «халяву» до 2042 р. російським окупантам 18 тис. га чорноморського узбережжя Криму. Цього б не сталося, бо за умови виконання згаданого раніше Розпорядження КМУ№502- р «прогинатися» перед Росією не було б потреби ні у Юлії Тимошенко, ні у Віктора Януковича. Не було б, бо з викладених вище моїх розрахунків вочевидь, що Україна потребувала б імпорту не 27 млрд. куб. м, як торік, а тільки 6. Їх вона  могла отримати за нижчої ціною з інших країн. Існуюча в газовій угоді прив'язка імпорту російського газу з транзитом його до Європи вже давно дозволяла Україні  заміною споживання населенням газу  електроенергією не тільки значно покращити конкурентоздатність вітчизняних енергоємних підприємств за рахунок отримання ними 21 млрд. куб. м  в 6,5 разів дешевшого! від російського газу власного видобутку  але й поставити нахабний «Газпром» на коліна. Поставити денонсацією ганебної газової угоди, що призвело б не тільки до втрати Росією щороку 11,5 млрд. дол. валютних надходжень від реалізації газу Україні але й  до проблем Газпрому з щорічним транзитом  60 млрд. куб. м  газу до Центральної та Південної Європи через українську монополією транзиту в цьому напрямі. Денонсація газової угоди дозволяла майже одночасно денонсувати  не менш ганебні Харківські угоди. Останнє в свою чергу  призводило до ліквідації диверсійно-шпигунського осередку на території України у вигляді Російського Чорноморського флоту. За оцінкою експертів звільнення зайнятих ним територій  дозволяло через 3..5 років перетворити їх на туристичний край з річним доходом від 5 до 8 млрд. дол. на рік.

      Прикро але за чинної «профффесійної» влади приходиться спостерігати зовсім протилежне. Україна замість накопичення до своїх газосховищ більш дешевого газу з Європи знов  погодилась «на халяву» закачати та  зберігати в них 9 млрд. куб. м газу  зимового резерву  російського «Газпрому». Чує моя душа, що згоду на такий подарунок ворогам дав або той самий Юрій Бойко, або хтось з наближених до нього людей.

       Все вищевикладене дає підстави вважати, що принаймні окремі, причетні до енергетики  українські урядовці, отримуючи за рахунок українських

платників податків  чималеньку зарплатню,  у триваючій багато років російсько-українській газовій війні приймають участь на стороні ворога. Вирахувать цих  посадовців достатньо просто, прочитавши підписи на згаданих в тексті документах. Значно складніше позбавити Україну від їх ворожих дій, бо нині нема кому їх звільнити з займаних ними посад.

     Однак не тільки вони несуть загрозу енергетичній безпеці Україні. Про не згаданих сьогодні та методи їх ворожої діяльності невдовзі в наведеному близькою мені людиною прикладі.

                                                  ( Далі буде)

                                                     Леонід Тартасюк, інженер та винахідник

                                                     27 липня 2013 р.