Сльози, радість, гордість, розчулення, віра, єднання - ще ніколи День міста у Житомирі не був настільки емоційним і наповненим змістом.

Дорогою додому зустріла маму бійця 95-ї бригади. Заплакана, зворушена але щаслива після телемосту "95-та, ми з вами!" вона повторювала тільки "дякую". Це її "дякую" було адресоване усім тим, хто доклав купу зусиль, аби вона могла вдивлятися в екран, бачити свого усміхненого сина, а потім почути від нього кілька слів.

Вперше з моменту окупації Криму Житомир зміг так відкрито і щиро освідчитись своїй "95-й бригаді".

Ми не раз знімали сюжети про те, як повертаються зі сходу загони міліції, прикордонники, бійці 30-ї бригади, а герої 95-ї приїжджають тихо. Зрозуміло, що інформацію про них не розголошують в цілях безпеки, але коли, як не зараз вони мають дізнатися, наскільки сильно їх чекають вдома, що для будь-якого незнайомця у місті вони стали рідними людьми?!

Кілька днів тому на зйомках сюжету про новобранців-десантників я розповідала представникам Регіонального медіацентру Міноборони, як сильно ми хочемо зустріти героїв 95-ї, що повертаються у відпустку. Нехай вони ховають свої обличчя під балаклавами, нехай не називають імен, але ми будемо зустрічати їх з квітами, кричати "Слава Героям!" і плакати від щастя разом з їх родичами.

І от можливість освідчитися випала у день міста, коли житомиряни відмовилися святкувати без своїх героїв. Цей телеміст став настільки вдалим, настільки доречним, настільки необхідним для нас усіх, щоб осмислити цінність моменту і рухатися далі, продовжувати молитися про мир в Україні, але тепер зі спокійним серцем, бо наші герої тепер знають, наскільки сильно ми їх любимо.

p.s. Дякую команді, яка влаштувала цей телеміст! Люди, ви - молодці! 
p.p.s. Сподіваюсь, нам таки невдовзі випаде нагода зустрічати своїх героїв-переможців вдома.