Раніше, коли ми малими бігали у бібліотеку, я, в першу  чергу звертав увагу на заношені, зачитані книжки (так само я і зараз люблю книгу, яка пройшла свою історію і послугувала багатьом читачам), але якщо іще на останній сторінці було дитячою рукою написане ”Очень хорошая книга – советую прочитать”, мій вибір практично був зроблений.

…"Советую прочитать"…

"Долг Украине"

Знаете ли вы

                       украинскую ночь?

Нет,

        вы не знаете украинской ночи!

Здесь

         небо

               от дыма

                            становится черно',

и герб

            звездой пятиконечной вточен.

Где горилкой,

                        удалью

                                      и кровью

Запорожская

                      бурлила

                                     Сечь,

проводов уздой

                            смирив Днепровье,

Днепр

           заставят

                          на турбины течь.

И Днипро

                 по проволокам-усам

электричеством

                            течет по корпусам.

Небось, рафинада

и Гоголю надо!

                        ______

Мы знаем,

                  курит ли,

                                 пьет ли Чаплин;

мы знаем

               Италии безрукие руины;

мы знаем,

               как Дугласа

                                    галстук краплен...

А что мы знаем

                            о лице Украины?

Знаний груз

                     у русcкого

                                       тощ –

тем, кто рядом,

                          почета мало.

Знают вот

                  украинский борщ,

знают вот

                  украинское сало.

И с культуры

                       поснимали пенку:

кроме

           двух

                    прославленных Тарасов –

Бульбы

             и известного Шевченка, -

ничего не выжмешь,

                                   сколько ни старайся.

А если прижмут –

                                зардеется розой

и выдвинет

                    аргумент новый:

возьмет и расскажет

                                   пару курьезов –

анекдотов

                  украинской мовы.

Говорю себе:

                      товарищ москаль,

на Украину

                     шуток не скаль.

Разучите

                эту мову

                               на знаменах –

                                                       лексиконах алых, –

эта мова

               величава и проста:

„Чуешь, сурмы загралы,

час расплаты настав..."

Разве может быть

                             затрепанней

                                                   да тише

слова

          поистасканного

                                      „Слышишь"?!

Я

   немало слов придумал вам,

взвешивая их,

                        одно хочу лишь, -

чтобы стали

                     всех

                             моих

                                      стихов слова

полновесными,

                           как слово „ЧУЄШ".

                        ______

Трудно

            людей

                        в одно истолочь,

собой

           кичись не очень.

Знаем ли мы украинскую ночь?

Нет,

        мы не знаем украинской ночи.

1926

ВЛАДИМИР ВЛАДИМИРОВИЧ МАЯКОВСКИЙ

Це 1926 рік і це справжній, справжнісінький В. В. Маяковський. От за це нас путіноіди і не навидять. У нас усе своє: вареники, галушки, борщ, сало, а не присвоєні, приклеєні до своєї національної ідентичності китайські пельмені і матрьошки.

Залишається ненавидіти нас і пишатись балалайкою (і то ще слід придивитись чи), першого і останнього віртуоза який прийшов на пам’ять виявився Шаріков Полиграхв Полиграхвовичъ (клім чугункін).

Зайшов на Google щоб скачати вірш в комп’ютер, бо він у мене в книгах і (у дурнів думки сходяться (або збігаються)) знайшов цей вірш на Сегодня.ua. Нажаль сволочі і свої і чужі отак віддають борги нашій Ненці.