Хороші хлопці наші депутати і чиновники, та мабуть нікчемних помічників і радників вони собі обирають, і тому така бездарність проявляється у їх висловах і особливо у крючкотворстві.

Один мудрець сказав: «Якби усі однозначно тлумачили і правильно застосовували терміни і поняття, то більше половини проблем людства зникли б самі по собі».

Для України це є проблема із проблем. Чим більше ми витворяємо законів, тим більше породжуємо проблем.

Народний депутат Борислав Розенблат на своєму блозі пише так: «Єдиний вихід, який я бачу, – негайний і реальний (а не декларативний) пошук альтернативи» [1].

На початку ніби все правильно, а потім його понесло не в ту сторону: «… Нині у світі активно переходять на відновлювальну енергетику та використовують енергію вітру, сонця і води. А в Україні в цьому напрямку абсолютно нічого не робиться… Ми повинні негайно шукати варіанти переходу на альтернативні джерела енергії».

Пан Розенблат, як і інші законопослушні депутати, керується безглуздим Законом України «Про альтернативні джерела енергії», який діє ще з 2003 року, і важко буде переконати його в тому, що альтернативних джерел енергії в такому розумінні в природі взагалі не існує.  

АЛЬТЕРНАТИ́ВА. Необхідність вибору між двома або кількома можливостями, що виключають одна одну. «Між нас поставила ти альтернативу: або я мушу виконати рівний твоєму геройський вчинок, або.. зректись тебе!». (Ольга Кобилянська, III, 1956, 230) [2].

Якщо ми вживаємо термін «альтернатива», то обов’язково потрібно вказати конкретні ознаки та тісно пов’язати між собою конкретні поняття, в яких він застосовується.  

Наприклад.  В масштабі всієї країни альтернативи викопним джерелам енергії не має, окрім атомної енергетики.  Разом із тим,  в деяких регіонах альтернативою може бути навіть традиційне джерело, і яке може не підпадати під дію вказаного Закону.

 Наприклад, для північних районів Житомирщини альтернативою природного газу є  не сонце, вітер і вода, а добре відомий традиційний торф, який взагалі відсутній у переліку альтернативних джерел енергії згідно Закону. Є світовий досвід ефективного екологічного використання торфу у виробництві теплової і електричної енергії (Фінляндія, Швеція та інші).

Скажімо, для  Коростишівського, Андрушівського та інших південних  районів Житомирщині альтернативою є буре вугілля, і є реальні проекти і багатий світовий досвід. В Німеччині для виробництва електроенергії видобувається 161 млн. т бурого вугілля, а у землі Саксонія нині працюють екологічно чисті енергоблоки по тисячу мегаватів, спалюючи понад сто тисяч тонн бурого вугілля на добу [3].

В Законі  серед альтернативних джерел енергії відсутні торф і буре вугілля, а в дійсності вони є альтернативою. Тому Закон, який не відповідає дійсності потрібно відмінити, як шкідливий непотреб, а тих хто його розробляв, робив експертизу і ухвалював притягнути до відповідальності за службову недбалість. Якщо таке правило буде діяти, то у депутатів відпаде всяке бажання у крючкотворстві, і вони зможуть зосередитись більше на контролі виконання діючого законодавства.     

Посилання:    

1. http://blogs.zhitomir.info/index.php?task=show_blog_detail&id=2602

2. http://sum.in.ua/s/aljternatyva

3.  http://gazeta.dt.ua/energy_market/bure-vugillya-ne-panaceya-vid-energokrizi-a-efektivniy-energonosiy-dlya-deyakih-regioniv-ukrayini-_.html