2 квітня в цьому році відзначаємо День геолога.

А відзначать не має кому, хіба що поодиноким решткам фахівців надпенсійного віку. Хвалитись нічим - галузь переживає найгірший стан за всю, майже сторічну, історію свого існування.

Злочинний курс  уряду Яйценюха  на повне  знищення геологорозвідки в Україні «успішно» продовжив пан Гройсман.  «Правильным путем идете, товарищи!»

Жодна галузь  в Україні не зазнала такої ніщивної політики.  Фінансування зменшено майже у 20 разів, і у 150 разів менше ніж ця галузь заробляє.

 Якщо «проєвропейський апологет» пані Гриневич хизується тим, що на 30 %, а це майже на 15 млрд. грн., збільшено фінансування освіти, то кому це потрібно, коли одній із самих важливих галузей, яка є основою забезпечення ресурсної бази для стабільного економічного зростання країни,  бюджетом передбачено всього 100 млн. грн. (менше 4 млн. $ , із них фактично  щорічно не додається майже третя частина), а це «кишенькові витрати»   рядового олігарха чи народного депутата України.

Мінімальна потреба для нормального функціонування геологорозвідки складає всього   1.5 млрд. грн. на рік, а це всього десята доля від щорічного зростання недоцільних витрат на освіту.

 Кому потрібна така освіта і наука, якщо немає де її застосувати. Хто над цим колись задумався?

Якщо «злочинний» Уряд  виділяв на геологорозвідку майже 400 млн $ на рік, то наш демократичний і проєвропейський - всього 4млн $.

Як це пояснити? Це мабуть вимоги МВФ, або західних «партнерів», щоб вщент зруйнувати економіку  країни.

І жодний депутат, чи голова відповідного  комітету ніколи не виступив  на захист галузі і не заблокував трибуну.

Яскравим прикладом такого негативу є пан Томенко – в минулому голова комітету ВР  з питань  природокористування, який рвав на собі одіж, щоб виділити майже 0,5 млрд. грн. на друкування нікому непотрібних нових шкільних підручників, і жодного натяку про те, що ціла галузь руйнується, внаслідок нікчемного фінансування.  І правильно вчинили, що його вигнали геть з ВР, а йому потрібно було б ще і «бейци»  вирвати з корінням, щоб не кортіло більше іншим депутатам так робити.

Бажано щоб наші земляки любі побратими народні депутати  Розенблат, Дзюблик і Арешонків, обласні депутати і представники органів місцевого самоврядування взяли це до уваги, і розглянули проект Концепції про децентралізацію і оптимізацію геологічної галузі, а не розповідали усім, зокрема і бурштинокопачам, байки про сон сивої кобили.

Про собак бродячих у нас більше піклуються ніж про людей.  На вирішення собачої проблеми в Україні виділяється  у декілька разів більше коштів ніж на всю геологічну галузь. Якби клепка працювала б, то краще запросити  бригаду корейців із рефрижератором і псяче питання раз і назавжди було б вирішено, а заодно і збільшили б доходи у місцеві бюджети.

Ось «такиє дела наши скорбные, господа хорошие» в День нашого професійного свята. Нічим хвалитись. А більше хвалитись будемо своїми немочами (із Послання Святого Апостола Павла).