Політика в простому розумінні – це нав’язування комусь своєї волі, віри, ідеології та інших переконань.
В якості «комусь» може виступати суспільство, частина суспільства (більша або менша), група людей, або окремі громадяни.
Помилково вважають, що політика - це в основному загальна діяльність взаємовідносин між суспільними групами. Проте політика охоплює усі сфери суспільної діяльності: наукову, технічну, економічну, освітню, культурну, національну та інші.
І коли видатні державні діячі, зокрема і наші деякі безграмотні депутати, заявляють про те, що Уряд повинен бути поза політикою, вони не відають що діють, і тим самим породжують дуже багато проблем.
Уряд є політичним органом, який формує і реалізує державну політику у всіх сферах суспільної діяльності.
А тепер конкретно по темі – чи існує в Україні державна політика з вирішення бурштинової проблеми, хіба ця проблема не варта того, щоб її вирішувати на найвищому держаному рівні?
Чому у нас стало притчею во язицех наші нікчемні питання з освіти, науки, охорони здоровя, довкілля, перекошеної децентралізації. А ось про тих, хто ці сфери практично кормить, і за рахунок яких вони можуть проквітати і розвиватись – ніде ні слова.
Чи ув’язуємо ми тісно децентралізацію із широкомасштабним розвитком видобутку і переробки бурштину для одного із найбільших і мало розвинутих регіону України – Полісся (Волинська, Рівненська, Житомирська, Чернігівська і північна частина Київської областей)? Поки що ніяких рухів і навіть спроб. Якщо врахувати, що є прояви бурштину і у інших регіонах, то значно зростає перспектива цього напряму діяльності в масштабі всієї України.
Чи зможемо ми пригадати за останні три роки діяльності нової влади хоча би одне засідання уряду, його постанови чи якесь розпорядження, чи взагалі натяки посадовців щодо спроб владнати бурштинову справу? Мабуть не зможемо, або все це підпадає під гриф «Цілком таємно».
Це стосується також і Парламенту. Серйозних виступів, пропозицій і заяв з цього питання важко згадати. Для них це не питання. Особливо дивує позиція відповідних комітетів ВР.
Так, Голові Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції ЄГОРУ СОБОЛЄВУ 27.01.2017 були повідомлені факти злочинної бездіяльності т. в. о. голови Держгеонадр України Миколи Бояркіна, який не організував широкомасштабні роботи з видобутку і переробці бурштину, а навпаки, довів підпорядковані йому підприємства до банкрутства, і безкарно продовжує надалі свою злочинну діяльність, і цьому потурає міністр Мінекоприроди Остап Семерак, а також усі, хто їх контролює, зокрема і Парламент.
Відповіді на даний час не отримано, і взагалі ніякої реакції. Ось вам і вся політика.
Щодо безглуздого проекту Закону «Про бурштин», то про це детально викладено у Блозі 2017-02-09 - Анатолій Вдовиченко
«Реальні шляхи легалізації видобутку бурштину. Закон про бурштин. Грабіжники заплачуть і заплатять… податки з награбованого? Опубліковано у газеті «Дзеркало тижня» №1 14 січня 2017.
Ця стаття якимось чином вплинула на депутатів і тому він був підтриманий всього 158 голосами, хоча до цього їх було 235. Закон був відхилений. Це буле перше мудре рішення ВР з розв’язання бурштинових питань, і звинувачувати Раду у зраді є просто собачим гавкотінням.
Після цього пану Розенблату, як головному ідеологу цього проекту, потрібно було б якось вгамуватись, зважніти і дійти розуму, а не рвати на собі одіж і продовжувати «лупати цю скалу».
Рупором державної політики є засоби масової інформації, а оскільки немає такої політики і тому у ЗМІ відсутня відповідна інформація.
Опублікувати статтю «Щодо реальних шляхів легалізації видобутку бурштину..» провладні ЗМІ категорично відмовились і навіть ті, які називають себе незалежними, і тільки дві газети «Дзеркало тижня» і «Прапор» взялись за цю справу і зробили добру справу.
Про те, як вплинуло відсутність державної політики на практичну діяльність в розвитку бурштинової справи і в цілому на соціально – економічний стан країни, буде висвітлено в наступному блоці.
