9 квітня 2020, 14:33 Житомир: °C
Олексій Ясюнецький
Перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради

Про деякі спірні питання української люстрації

 Про деякі спірні питання української люстрації

 

Процес очищення влади відбувся у більшості посткомуністичних країнах Європи. Саме завдяки люстрації ці країни позбулися спадщини тоталітарних режимів. Нажаль Українське суспільство лише зараз усвідомило необхідність проведення люстрації. При цьому, це усвідомлення супроводжується активними діями. Непоодинокі випадки так званої «люстрації у смітнику» вказують на необхідність нормативного регулювання процесу очищення влади. А відтак, ухвалення Закону України «Про очищення влади» як ніколи на часі.

У даній публікації наведено аналіз окремих положень Закону України «Про очищення влади» (далі - Закон), а також висловлені пропозиції щодо необхідності вдосконалення деяких норм цього Закону.     

 Передусім слід визначити поняття люстрації згідно Закону.

Згідно частини другої статті Закону 1 очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 1 Закону протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Особи, зазначені у частинах третій, п’ятій - сьомій статті 3 цього Закону, не можуть обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом п’яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.

При цьому, згідно частини четвертої статті 3 Закону вищевказані заборони застосовуються і до осіб, які займали керівні посади в Компартії СРСР, України, інших союзних республік, ЦК ЛКСМУ, штатних працівників чи негласних агентів КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головного розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей).

 Таким чином люстрація полягає у недопущенні до влади осіб, які займали певні посади за часів президентства Віктора Януковича або у колишньому СРСР. Перелік цих посад визначений у статті 3 Закону. Під недопущенням до участі в управлінні державними справами розуміється, - звільнення осіб, що перебувають на даний час на визначених посадах та унеможливлення призначення окремих осіб на ці посади.

 Слід звернути увагу на деякі спірні норми Закону, які на мій погляд потребують вдосконалення.

Так, стаття 1 Закону визначає, як підставу проведення люстрації наявність діяння (дії, бездіяльності) спрямованого на узурпацію влади Віктором Януковичем.

При цьому, згідно частини першої та другої статті 3 Закону,  заборона обіймати певні посади застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року (для посад визначених у частині першій) та з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року  (для посад визначених у частині другій).

Тобто у даному випадку наявна неузгодженість. Так, перебування особи на посаді у зазначений період ще не вказує на вчинення нею дій, допущення бездіяльності спрямованих на узурпацію влади Віктором Януковичем.

Разом з тим, підставою для звільнення або недопущення до призначення є лише фактичне обіймання посади у зазначений період, а не наявність з боку особи діяння спрямованого на узурпацію влади Віктором Януковичем.  

На думку автора, слід усунути вказані суперечності шляхом викладення частини другої статті 1 Закону у наступній редакції: очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які відповідають критеріям здійснення очищення влади (люстрації) визначених у статті 3 цього Закону.

Запровадження таких змін спростить та пришвидшить процес очищення влади, зменшить підстави для оскаржень люстрації. Оскільки доводити наявність діяння з боку посадовця у даному випадку не треба. Необхідно лише довести, що він обіймав певну посаду у вказаний період часу.

У будь-якому випадку вищезазначені норми Закону є спірні. Адже по суті Законом передбачається настання негативних наслідків для особи (звільнення з посади/не допуск до призначення) не за вчинення правопорушення (проступку), а лише за фактичне обіймання визначеної посади у певний період часу.

Така собі відповідальність без вчинення протиправного діяння. Звісно, що у даному випадку є підстави для дискусій і звернень до Європейського суду з прав людини. Адже під «жорнова» Закону можуть потрапити люди, які не вчиняли нічого протиправного, а лише опинилися у непотрібному місці у непотрібний час.

 Також на мою думку, підлягає коригуванню норма частини сьомої статті 1 Закону, відповідно до якої заборона обіймати певні посади протягом десяти або п’яти років з дня набрання чинності Законом, не застосовується до осіб, зазначених у частинах другій - четвертій статті 3 цього Закону, які визнані учасниками бойових дій під час проведення антитерористичної операції на сході України у встановленому законодавством порядку.

Таким чином законодавець встановив, щось на кшталт сталінського змити вину кров’ю або такої собі люстраційної індульгенції .

Разом з тим, на практиці ця норма може бути застосована, як до людини, яка ризикуючи своїм життям воювала на передовій так і до чиновника, який відсидівся необхідну кількість днів скажімо, у відносно мирному на даний час Славянську, і формально став учасником бойових дій.

З метою уникнення подібних зловживань, необхідно у нормативному акті, якій регулюватиме порядок отримання статусу учасника бойових дій, затвердити вичерпний перелік підрозділів, перебування в яких у визначеному місці та в певний період часу, надає особі право скористатися нормою частиною сьомої статті 1 Закону України «Про очищення влади».

 Також варте уваги положення частини восьмої статті 3 Закону. Відповідно до якої заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Здається нарешті з’явилася норма, яка викорінить ганебне явище, - разючу неспіврозмірність доходів і  витрат український чиновників.

Разом з тим, Закон безсилий щодо ситуацій, коли підприємливий держслужбовець оформлює «нажите непосильною працею» майно, на  родичів або інших довірених осіб.

Крім того, незрозуміло яким чином вище цитована норма діє у часі.

            Враховуючи наведене, в Законі має бути також передбачено проведення перевірки родичів та інших власників майна, яким користується чиновник. Нехай «бідні родичі» пояснять походження вартісного майна. Також у Законі слід передбачити, що подібна перевірка може здійснюватися й у майбутньому у тому числі щодо осіб, які призначені на посаду після 22 лютого 2014 року.

                       Насамкінець зазначу, що у даній публікації перераховані далеко не всі недоліки Закону. Без сумніву, що даний Закон потребує суттєвого вдосконалення у тому числі й встановлення процедури оскарження застосування заборон обіймати певні посади. Слід запровадити диференціацію заборон встановлених Законом. Адже обмеження займати посади протягом п’яти або десяти років для деяких категорій осіб є занадто суворими. Необхідно встановити менш тривалі строки таких обмежень.  Виникають питання і щодо люстрації осіб, які лише закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (пункт 3 частини четвертої статті 3 Закону).       

Але, без сумніву - ухвалення цього Закону є кроком уперед на шляху поступу України. Наша держава нарешті робить те, що мала зробити 23 роки назад. Суспільство дозріло до змін….

 

 Про деякі спірні питання української люстрації / О. Ясюнецький // Юридичний вісник України. - 2014. - № 45. - С.5.