Сьогодні,9 березня виповнюється 110 років від дня народження Боровця Тараса Дмитровича. "Генерал армії без держави!" Бульба-Боровець,- хто він?!

«Боротьба за волю батьківщини — обов’язок кожного українця! Ніхто за нашу свободу не буде боротись!» - ОТАМАН АРМІЇ НЕСКОРЕНОЇ УКРАЇНИ Т. Бульба-Боровець

«Армія без держави — це те ж,

що і держава без армії. В одному

й другому випадку, особливо на

етапі становлення, одна існуюча

сама по собі структура, як і друга,

приречена на неуспіх».

Ще не згасло в пам'яті як 15 травня позаминулого року ми відзначали 35 роковини від дня як завершивши свій земний героїчний шлях відійшов в засвіти легендарний генерал, талановитий ідеолог та вмілий організатор УПА "Поліська Січ" Тарас (за іншими даними Максим) Дмитрович Боровець (09.03.1908 – 15.05. 1981).

28 червня 2016 року відзначали 75-та річниця заснування УПА «Поліська Січ».

Бульба-Боровець Тарас Дмитрович (псевдоніми: Тарас Бульба, Ристриченко, Чуб,Байда, Гонта ) один із найвидатніших фахівців-стратегів партизанської війни, дипломат, журналіст, геніальний засновник Української Повстанської Армії. На початку Другої світової війни Бульба-Боровець сформував і очолив партизанські відділи Поліської Січі, які діяли в Олевському, Костопільському та інших районах. З 1976 року став членом Світової громадської військово-патріотичної організації українських козаків "Українське Вільне Козацтво", мав козацьке звання генерал-хорунжий УВК. Автор книг «Кредо революції» (1946), «Збройна боротьба України 1917-1950» (1951), «Армія без держави. Слава і трагедія українського повстанського руху»(1996).

Тарасові Бульбі-Боровцю не надто пощастило з датою народження – 9 березня. Усі цього дня вшановують Великого Кобзаря. І навряд чи хто згадує про поліського отамана – засновника УПА. А варто, позаяк чимало повчального було в його житті.

Біографія

Тарас (за деякими даними — Максим) Дмитрович Боровець (Тарас Ристриченко, Байда, Бульба Тарас) народився в селі Бистричі Березнівського району Рівненської області. Сім'я була багатодітною (дев'ятеро дітей) та малоземельною. З чотирнадцяти років працює в каменоломні.

В 1930 році він відбував військову повинність у польській армії.

Зі спогадів самого поліського отамана відомо, що він одружився у 1931році з Анною Опоченською, дочкою чеського колоніста з Луцька.

Один з охоронців Головнокомандувача УПА Микола Ширко так змальовує її портрет:

"Росту була вона невисокого. Можливо, до плеча високорослому Тарасові. Обличчя її дуже лагідне, усміхнене, волосся білявеньке. З усього було видно, що вона була дуже вихована і мала добру освіту. Вона більше цікавилася політичними питаннями, ніж приватними справами".

Вирішальну ж роль у залученні його до політики відіграв сотник Василь Раєвський. Він у 1932 році познайомив Боровця з полковником колишньої армії УНР Іваном Литвиненком.

Познайомившись із Боровцем, полковник Литвиненко розгледів у ньому організаторські здібності й залучив до виконання своїх завдань. Саме за його дорученням Тарас декілька разів нелегально переходив кордон з СРСР. Там він на власні очі побачив організований більшовиками голодомор українського народу. Свої враження від побаченого Тарас Боровець описав у творі в п'яти томах — «Людоїди». Його було опубліковано під псевдонімом «Ристриченко».

Узимку 1932—1933 років за порадою полковника Литвиненка і за допомогою сотника Раєвського, майбутній отаман засновує невелику підпільну організацію під назвою «Українське Національне Відродження», яку сам і очолив. Пiдпiльна органiзація, основним завданням якої було проведення культосвiтньої роботи серед молодi. За свою політичну діяльність та написання книги антипольського спрямування „Пан депутат у Сеймі”, в якій він висміяв польську парламентську «демократичну» систему. Художньо, місцевою говіркою написано ще до війни нарис «Чорний день Варшави» про мобілізацію поляками поліщуків. Тарас потрапляє до польського концентраційного табору «Береза Картуська», там він познайомився з багатьма відомими націоналістами, людьми різних політичних поглядів. Дружить з Іваном Мітрингою.

Однак через дев'ять мiсяцiв, завдяки «зразковій» поведінці, його звiльнили iз забороною проживати у прикордоннiй зонi.

З осені 1935-го до зими 1937-го він займався організацією роботи кам'яного кар'єру в с. Карпилівці. Проте утиски і переслідування з боку польських властей не припинялись. Узимку 1937 Боровець переїздить до Варшави. Польсько-німецька війна застала його у столиці Польщі. Деякий час Тарас Боровець працює у Варшаві в допомоговому комітеті, потім переїздить до Кракова.

В 1939-41 рр. під час більшовицької окупації продовжував роботу по організації націоналістичного підпілля на Поліссі і Волині. 20 червня 1940 року за наказом Президента УНР в екзилі Андрія Лівицького мав сформувати та очолити УПА «Поліська Січ», тож 1 серпня 1940 року він разом з Валентиною Кульчинською, дочкою отця Євгена Кульчинського з Дермані — відомого діяча визвольних змагань 1917-1920 років, з допомогою полковника Литвиненка переходить кордон між Німеччиною і Радянським Союзом. За кілька днів блукань лісами й болотами Тарас Боровець таємно добирається до хати жителя хутора Погулянки, що біля містечка Степань, Кудрі Григорія Михайловича. До кінця вересня він нелегально залишався у нього. Кудря залучив до виконання доручень Боровця своїх знайомих і родичів.

28 червня 1941 року видав наказ про створення повстанських загонів. Саме цю дату й вважають днем народження УПА «Поліська Січ». Станом на 1941 рік чисельність УПА «Поліська Січ» сягала 10 000 бійців.

На початку німецько-радянської війни 1941-45 рр. Бульба-Боровець сформував і очолив партизанські виділи Поліської Січі в м.Олевську.

У серпні 1941 року загони вояків Тараса Бульби-Боровця першими увійшли у містечко Олевськ. В Олевську було запроваджено українське управління, зорганізовано міліцію, сформовано Українську повстанську армію «Поліська Січ». З середини серпня до середини листопада 1941 року Олевськ був столицею вільної української «республіки» з новими назвами вулиць, яка увійшла в історію під назвою Олевська Республіка.

В лютому 1942 р. повстанські загони на чолі Бульби-Боровця діяли в Костопільському та інших районах. В березні-квітні 1943 р. вів переговори з штабом УПА-Північ, однак пропозицію про входження його відділів в єдиний повстанський рух Бульба-Боровець відхилив.

В липні 1943 року Т.Бульба-Боровець підписав наказ про перейменування УПА в Українську Народну Революційну Армію, і створив спільно з І. Мітрингою Українську Національно-Демократичну Партію. 18-19 серпня 1943 р. УНРА була роззброєна частинами Української Повстанської Армії.

У листопаді 1943 року передбачаючи швидкий крах нацистів та насування нового окупната Черовоної Армії, Тарас Бульба-Боровець поїхав до Берліна. Метою цього візиту була спроба домовитись із німцями про можливість використання полишеної ними в Україні зброї та визволити з ув'язнення Степана Бандеру, що мав би покласти край необдуманим діям Миколи Лебедя та пришвидшити формування справжньої УПА. Однак німці заарештовують Бульбу-Боровця та ув'язннють його в концтаборі Заксенгаузен в камері №77. Зовсім неподалік, в камері № 73, перебував Степан Бандера. У серпні 1944 р. Тарас вийшов на волю.

Зі спогадів Бульби-Боровця про спробу налагодити контакт із німцями:

«Ще у червні 1943 року представники німецької армії, за посередництвом колишньої директорки Українського Червоного Хреста в Києві д-ра Хариті Кононенко, пропонували нам нав'язати нові переговори. Відступаючи на Захід, німецька армія часто не мала змоги вивозити великих запасів воєнного матеріялу. Німецька армія не ставила нам жодних вимог, а лише хотіла передати цей матеріял в антисовєтські руки, щоб його не нищити чи лишити для москалів. Д-р X. Кононенко приїхала до нашого штабу. Все було домовлено, але про це якось довідалось ґестапо. X. Кононенко була негайно арештована і розстріляна в Рівному. Таким чином до цього нового контакту не дійшло. її розстріляли не за саму спробу нав'язати контакт між німецькою та нашою армією, їй було доказано, що вона, маючи різні матеріяли, особливо медикаменти, велику їх частину передавала українським партизанам. І це була правда. »

Після звільнення з табору і короткого лікування в Польщі зустрічається з Президентом УНР в екзилі А.Лівицьким і обговорюють питання продовження боротьби в нових умовах, що склалися в Європі.

Протягом березня-травня 1945 року був командиром парашутно-диверсійної бригади „Групи Б" Української Національної Армії в Німеччині.

Після розгрому фашистів перебував у еміграції в Західній Німеччині. 3 1948 р. жив як емігрант у Канаді. Організував і був провідником Української Національної Гвардії, організатором і співробітником видань „Бюлетень Головної Команди УНГ", органу УНГ «Меч і воля», вишкільних зошитів „Військова справа", летючок „Залізний заслон" тощо.

Впродовж 1953-1954 рр. відвідав столиці Англії, Франції, США, канадське місто Монреаль, у яких компактно проживала значна частина емігрантів з України. Там виступає з доповідями, присвяченими вивченню та аналізу історії повстанського руху в Україні.

Переїхавши в 1956 році в США, стає організатором і керівником Союзу Ветеранів Українського Резистону (СВУР).

Своєрідним підсумком життєвого шляху Тараса Бульби-Боровця стала його книга "Армiя без держави. Слава i трагедiя українського повстанського руху. Спогади", в якій він досліджує славні і трагічні сторінки історії українського повстанського руху. В силу об'єктивних обставин вона довго не могла вийти в світ. І лише в 1981 році ці спогади були видані Інститутом дослідів Волині в м.Вінніпег (Канада). Книга написана легкою, доступною мовою й стала своєрідним пам'ятником тим українцям, які в роки Другої світової війни зі зброєю в руках, не маючи власної держави, боролися за визволення українського народу від іноземних поневолювачів, боролися за вільну, соборну, незалежну українську державу.

Помер Тарас Бульба-Боровець 15 травня 1981у лікарні Нью – Йорка. Був похований на українському Пантеонi - Цвинтарі Саут-Баунд-Брук, або цвинтарі святого Андрія пiд Нью-Йорком з вiйськовими почестями у присутностi тисяч людей.

У 2005 році у м. Березне було відкрито перший в світі пам’ятник генерал-хорунжому Української Повстанчої Армії “Волинська Січ” Тарасу Бульбі-Боровцю та передано до Рівненського обласного державного архіву публіцистичної спадщини Бульби-Боровця, яка зберігалась в Мюнхенському будинку письменника Юрія Семенка.

За матеріалами книги Івана Ольховського «Засновник УПА(1941-1943)»