Озеленення - це один з показників, який свідчить про рівень загальної культури мешканців будь-якого населеного пункту. Нажаль у сучасних містах та селищах все менше місця відводиться садах, парках та інших зелених зон.

Якщо ми почнемо згадувати в який час найінтенсивніше озеленювався район, то мабуть все таки це було в середині 60-х років минулого століття.

Не буду давати свою особисту оцінку стану озеленіння центральної частини нашого районного центру, але хочу розповісти про те як все це починалось.

У квітні 1965 року на честь 20-річчя Перемоги у Черняхові біля ставку було закладено новий парк. Так тоді його і назвали парк «Перемоги». Сьогодні – це парк ім. Т. Г. Шевченка. На теритрії сучасного Майдану Рад у тойчас теж був невеличкий парк та декілька алей, які були висадженні в середині 50-х років і вирізані на початку 80-х. У цей же час заклали парк у с. Високому.

1967 рік справедливо можна назвати історичним роком тотального заліснення та озеленення нашого району. На території учгоспу «Україна» закладається дендропарк, обсаджується тополями дитсадок №1 у Черняхові (тополі були зрізані в минулому році), розширюються лісосмуги, в селах насаджуються алеї та сквери тощо.

Варто згадати як це було?!

Весною 1967 року Бюро райкому КП України та виконком районної ради депутатів трудящих схвалили ініціативу партійних та комсомольських організацій, низки колгоспів та сільських рад району по проведенню з 5 квітня по 5 травня 1967 року місячника благоустрою та озеленення м. Черняхова та сіл району. Керівником району утой час був перший секретар РК КПУ Юрій Пилипчук. За ініціативи колгоспників с. Жадьки в їх селі було виділено ділянку 2,5 гектара на посадку парку, закладено парк в с. Високе. Величезну за значенням роботу було проведено в районному центрі, головою черняхівської селищної ради у той час був В. Дідичук. Станем на 5 квітня в з різних розсадників України до Черняхова було завезено більше 13 тисяч одиниць саджанців декоративних дерев, які пізніше заполонили центральні вулиці містечка. Почин зробили колектив Черняхівської середньої школи та працівники ощадкаси. Сумлінно віднеслись тоді до озеленення свого рідного містечка Віра Степанівна Онищук та Платон Григорович Войтенко – жителі вулиць Леніна та Коростенської. Протягом квітня 1967 року старі дерев’яні паркани у центрі нашого Черняхова були замінені на декоративні чагарникові насадження, які милують око ще до цього часу. По вулицях відбувались збори на яких жителі висували свої пропозиції по благоустрою. Кожен житель центральних вулиць зобов’язався особисто посадити по 5 декоративних дерев.

Квітникар-любитель, вчителька Черняхівської восьмирічної школи №3 Катерина Володимирівна Федічева та Борис Володимирович Чубков створили розсадник квітів з яких були зроблені килими навколо пам’ятника Леніну. Замаойрів Черняхів квітками гібридної петунії, сальвії, агератуму, любелії, портулаку. Зокрема тільки сальвії було висаджено понад 1000 кущів.

Квітникові газони з’явились біля кінотеатру, у скверику, біля магазинів, вузла зв’язку, автовокзалу.

Чималу допомогу надавали учні черняхівських шкіл. Так середня школа №1 спорудила кілька парників де вирощувались квіти на розсаду. Учні 8-річної школи вирощували розсаду в ящиках. Багато жителів вул. Леніна вирощували квіти у своїх господарствах, щоб їх потім висадити на клумбах. Так сестри О. А. та Н. А. Сахненки передали велику кількість вирощених ними маргариток.

Рано зацвіли тюльпани та нарциси серед білих маргариток. Особливе враження справляли червоні тюльпани серед голубих незабудок. Росли кани та білі айстри, віоли та любелії, агератум та низька ромашка, низькорослі чорнобривці (бархатці) складали рідкісну та виразну картину.

Стрімко в той час озеленювалось і Забріддя. Забрідський колгосп ім. 40-річчя Жовтня за власний кошт закупила 2 000 декоративних дерев. Та висадила на виділених для парка 3-ьох гектарах землі. Був проведений недільник по обсадженню тракторного стану та стадіону осокорами, тополями та іншими деревами. Стадіон, який тоді тільки почав споруджуватись мав волейбольний та баскетбольний майданчики. В цьому ж році почали споруджувати новий став. Дороги обсадили тополями.

У Високому в той час теж не відставали. Роботи по озелененню села очолював садівник В. Л. Шевцов. У високому вже ріс молодий парк в якому тільки декілька років тому були висадженні каштани, горіхи, ялини та червоний дуб . Любов до природи височанами прищепив тодішній голова колгоспу «Перше травня» пенсіонер Сильвестр Корнійович Буката. Живу огорожу алеї парку створила помічниця Сильвестра Корнійовича – десятикласниця Високівської школи Зіна Потякіна.

У неділю 9 квітня 1967 року учні Жадьківської середньої школи, трудівники колгоспу ім. Карла Маркса в загальній кількості 70 чоловік заклали парк. Молодь привезла з лісу саджанці липи. Поряд з гарними липами росли ясени, клени, яблуні. Алеї обсадженні жимолостю та горобиною. На веленому фоні виділили берези, які створили цифру «50». Тут був споруджений обеліск полеглим в роки війни. Право посадити перше дерево в щойно закладеному жадьківському парку отримав учасник громадянської війни Борис Павлович Мухін.

Неділя 16 квітня 1967 року. На занедбаному пустирі в с. Селець закипіла робота по закладці ювілейного парку в честь 50-річчя Великого Жовтня. Молодь своїми руками висадила чепурненьки берізки, кучеряві липи та акації, розбили клумби. Варто згадати тих, хто тоді найбільше трудився, а це Микола Олійник, Ольга та Микола Демчуки, Володимир Опанасюк, Софія Остапчук, Марія Цимбалюк. Того ж дня відбувся недільник і в Новополі. На півтора гектарній площі стрункими рядами затрепотіли білокорі берізки та красуні ялинки. Найсумлініше працювали у той день Микола Супрунов, Антоніна Тодорович, Іван Вакулюк, Тамара Данилко, Валентина Мороз, Євгенія Кучер, Павло Слобоженюк. Дерева гарно прийнялись та виросли людям на радість.

Черняхівщина у той час розлилась зеленим морем прекрасних парків та алей. Нажаль сьогодні більшість з тих насаджень 50-річної давнини вже знищенні. Але історичний приклад озеленення району в той час є гідним для наслідування сьогодні.