На початку та в середині минулого століття вплив та значення радіо було на стільки серйозним, подібно до сьогоднішнього інтернету та мобільного зв’язку.

На момент розпаду Радянського Союзу — на території УРСР налічувалося — 19 млн. радіоточок. У 2006 році їх було вже 6 млн., у 2008 — 4,7 млн., на початку 2012 року — 2,3 млн.. Наразі в Україні ця цифра вже набагато менша мільйона.

Початки радіомовлення в Україні припадають на 1924 рік, коли у Харкові, через 4 роки після того, як почали діяти 4-кіловатні радіостанції в Москві, Ленінграді й Казані, розпочато радіопересилання через малопотужні передавачі. Перші потужні радіостанції були збудовані у Харкові й Києві 1925 року.

2 червня 1927 року вийшла постанова Ради Народних Комісарів України «Щодо проведення радіофікації в УРСР». За цією постановою Народний комісаріат освіти (він тоді керував радіо) повинен був до 10-річчя Жовтня влаштувати на території республіки 800 радіоприймачів. На це урядом відпускалось 350 тисяч карбованців. Щоб відібрати найкращі села для нагородження для цього була створена спеціальна авторитетна комісія Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК). Влаштування приймачів проводилось лишень в тих селах, які мали заслуги перед більшовиками.

У Черняхівському районі подарунки отримали село Черняхів, тоді районний центр Волинського округу. В доповіді до ВУЦВК сказано: «Черняхівська сільська Рада та комісії в цілому працюють найкраще в районі, особливо в галузі освіти». Село Мокренщина, про яке повідомлялось, що сільська рада працює гарно. За ініціативою Мокренщинської сільської ради проводиться землеустрій та меліорація. Далі Окрвиконком повідомляє, що більше ніде радіоприймачів в селах Черняхівського району немає. Подарунки, разом з батареями живлення встановили в сільбуді і диктор з широкої труби розповідав про святкування. Чутки про радіо блискавично рознеслись по сусідніх селах і аудиторія неймовірнозросла. В тісних приміщеннях, затамувавши подих, з неослабною увагою слідкували за кожним словом по 200-300 чоловік. Були випадки руйнування радіоприймачів так званими тоді глитаями.

Орган ВУЦВК, газета «Вісті» писала у ті дні: «Радіомовлення із засобів культурного виховання мас набирає все ширшого значення …».

Незабаром у кожній хаті появилися радіоточки. На видних місцях у населених пунктах до стовпів прикріплювали гучномовці. Цей період для моїх багатьох старожилів-земляків запам’ятався тим, що за радіоприймачами, гучномовцями вони могли встановити точний час на своїх годинниках.

У радянський час проводове радіомовлення стало могутнім рупором пропаганди для комуністичної партії. Також по ньому можна було оперативно передавати інформації про надзвичайні події, які траплялися в нашій державі, світі. За вказівкою комуністів по проводовому радіомовленню дуже вихвалявся радянський спосіб життя, різко критикувався капіталістичний лад, лунали хвалебні заклики під час підготовки до відзначення річниць «Великої Жовтневої соціалістичної революції», першотравневих свят.

Все ж у цілому проводове радіомовлення за радянських часів залишило негативний слід у житті нашого народу. Радіоприймач, котрий був у кожній оселі, як цього вимагала комуністична партія, дістав сумнозвісну назву – «брехунець».

А тепер перейдемо до головної теми статті. Місцеве районне радіо на теренах Черняхівщини почало функціонувати в середині 70-х років минулого століття.

Двічі на тиждень близько 13 тисяч гучномовців, які працювали в будинках колгоспників, робітників та службовців лунали позивним чергових випусків районного радіомовлення. Зі словами «Говорить Черняхів!» розпочинались у той час традиційні радіопередачі. У відпоідь кмітливі черняхівці жартома прозвали своє радіо «Говорить не показує»!

В цей час виходять матеріали про новини з життя Черняхівщини, успіхи та проблеми розбудови місцевої економіки, культурне життя громади. Розповідалось про ударну працю трудівників промислових підприємств, будівельних організацій, транспорту, хліборобів і тваринників радгоспів та колгоспів. Виконання планів та завдань останніх радянських п’ятирічок, перебіг соціалістичних змагань в районі тощо.

Перед мікрофоном виступали передовики виробництва, ланкові механізованих ланок, бригадири, завідуючі фермами, спеціалісти народного господарства, керівники колгоспів, радгоспів, підприємств, організацій, представники інтелігенції.

Радіопередачі інформували тоді населення про масово-політичну роботу компартійних організацій, первинних організацій товариства «Знання», повідомляли про культурні новини, вісті зі шкіл, спортивні змагання. Окремі радіопередачі присвячувались досвіду роботи Рад народних депутатів, профспілкових та інших громадських організацій. Щомісяця виходила молодіжна передача «Ровесник».

Корисними були добірки «За тону льоноволокна з гаектара», «Весняна трудова вахта хліборобів району». Передовики промислового і сільськогосподарського виробництва ділились досвідом у передачах під рубрикою «Правофлангові п’ятирічок», «Наші маяки» та інших.

Цікавими були виступи по радіо кращої доярки району, кавалера ордена Слави ІІІ-ступеня Лідії Федорівни Сівченко, зоотехніка колгоспу «Будівник комунізму» Надії Степанівни Капітанчук, ланкового механізованої ланки учгоспу «Україна» Миколи Опанасовича Євпака, доярки цього ж господарства Марії Макарівни Супруненко, Заслуженого будівельника УРСР Сергія Івановича Чекаліна, секретаря парткому колгоспу імені Леніна Івана Володимировича Никитюка, голів колгоспів: «Перше травня» - Миколи Лукича Лук’янчука, «Зоря» - Володимира Володимировича Мінялука, голови колгоспу 40-річчя Жовтня - Володимира Петовича Предка, бригадира тракторної бригади колгоспу імені 40-річчя Жовтня Антона Васильовича Будзінського, агронома колгоспу імені Ватутіна Надії Філіанівни Опанасюк, старшої піонер вожатої Черняхівської середньої школи №1 Галини Миколаївни Шлапак та багатьох-багатьох інших відомих наших земляків.

Справжньою візитною карткою студії радіомовлення стали музичні передачі, зокрема які організовувала редакція радіомовлення на замовлення знатних людей району. Поздоровлення до свят та ювілеїв, які подекуди доповнювались віршованими рядками місцевих талантів літературного слова.

Працівники радіоредакції їздити по підприємствам та колгоспам, записували та транслювали по мережі репортажі, в яких описували життя міста та району. На жаль, не залишилось жодного запису, який міг би продемонструвати нам роботу цієї студії. З часом студія припинила існування. Мабуть, не останню роль зіграло те, що вона функціонувала на ентузіазмі, який не підкріплювався фінансово.

А тому не можна не згадати тих людей, які у різні часи готували нам ці радіопередачі, а це Василь Савчук, Віра Грищук, Валентина Бойко, Михайо Забродський, Віктор Малаховський, Володимир Зозуля, Леонід Якубенко та багато інших.

Урочисто з піднесенням звучали радіопередачі, які були присвяченні всенародним святам та визначним подіям в житті нашого народу.

Кожної середи і суботи трудящі району слухали передачі місцевого радіомовлення – близького і приємного для кожного з нас, бо в ній розповідали про нашу працю, нашежиття, нашу надію в щасливе майбутнє.

Підготував Юрій МАЛАШЕВИЧ