25 червня 1940 року народилася Лідія Федорівна Сівченко – кавалер трьох орденів Трудової Слави, депутат Верховоної Ради СРСР, перший повний кавалер цих орденів на Житомирщині. Проживала та працювала в с. Окілку. Нині проживає в м Житомир.

І ось незабаром вона святкуватиме своє свято.

Тут в Окілку, селі, що потопає у зелені розкішних садів, минуло дитинство Лідії, розквітли її юність і трудова слава. Після десятирічки дівчина почала працювати дояркою. Механізації не було. Доярки і корми роздавали, і гній прибирали, і напували корівок. І тричі в день доїли їх. Рук, бувало, не чула Лідія — аж пальці не згиналися. Але завзяту дівчину труднощі не лякали, допомагали й поради наставниці — досвідченої доярки Ярослави Супрунчук. Колгоспу «Заповіт Ілліча» був у той час Голубенко.

Лідія вийшла заміж. Як народилася третя дитина, роботу на фермі залишила, але без діла не сиділа — доглядала льон, хміль, буряки на колгоспному полі. Та прийшов якось зоотехнік і попросив хоч тимчасово повернутися на ферму. Бо придбали в Естонії перспективних племінних корів. Лідія Федорівна не шкодувала зусиль, щоб досягти високих надоїв. І це їй вдалося. Вісім тисяч і більше кілограмів молока давала кожна з корів її групи. За це й нагородили її орденами Трудової Слави всіх трьох ступенів у 1976-84 роках. Лідія Сівченко, доярка з Окілок, стала першим повним кавалером такої нагороди в області. На Житомирщині тепер їх тільки троє. Л. Сівченко обиралася свого часу депутатом рад різних рівнів — аж до Верховної Ради СРСР.

Мріяла Лідія Федорівна ще й зірку Героя Соціалістичної Праці одержати. Про це зізналася тодішньому керівникові області Василю Кавуну. Він же сказав, що її три ордени навіть Зірку Героя переважать...

Лишилися теплі спомини про те, як діти допомагали їй у роботі.

— Бувало, зі школи прибіжать, портфелики поскладають на краю поля або в корівнику і гуртом — чи картоплі вибирати, чи корми роздавати худобі! — згадує Лідія Федорівна. — Та ще й старалися, щоб краще й більше зробити, ніж усі... Одне одного гляділи, бо ж я в роботі. Десятирічна Галя найменшу Таню і купала, і колихала. Слава долі, виросли, професії освоїли, свої сім’ї мають і мені дарують — онуків, а тепер уже й правнуків.

Старший син Микола — на пенсії. Віталій і Валентина в Окілку живуть. Брат коло землі ходить, сестра — листоноша. Галина, Ольга й Тетяна в Житомирі мешкають. Двоє сестер мають там свій бізнес, а наймолодша — бухгалтер. У родині є люди різних професій, але кожен працює чи вчиться так, щоб не соромно було за них. Це родинна риса Сівченків — досягати кращого, не шкодуючи ні сил, ні часу.

Лідія Федорівна мешкає нині біля меншої доньки Тетяни, в Житомирі. І працює в обласному клубі «Золота Зірка», що об’єднує славних людей Житомирщини.

Вітаємо з днем прийдешнім Нехай Господь благословить і пошле у день народження Вам міцних сил і доброго здоров’я, а також радості у душі. Бажаємо щоб світ був добрий до Вас. Нехай Господь почує всі Ваші молитви, а всі благі діяння обов’язково винагороджуються!