Реформаторська політика влади продовжує вражати черняхівців, і чим далі тим більше. Вражає саме тим, що при збереженні рудиментів радянської командно-адміністративної системи, Київ як і раніше намагається в окремих випадках перекласти відповідальність за наслідки реформ на низи, при цьому роблячи нас з вами заручниками своєї горе-реформаторської політики.

Наразі прикладом для цього є гостре, складне та доволі неоднозначне питання визначення опорних шкіл в нашому районі. Саме вони стали каменем спотикання і спокуси для депутатів і керівників.

Це ноу-хау розпочалось у 2016 році і як пояснює влада це конче необхідно для підвищення якості освіти, раціонального та ефективного використання ресурсів, модернізації навчальних закладів розпочато реорганізацію системи освіти в сільській місцевості. Замість моделі «школа на кожне село» запропоновано систему опорних шкіл (hub-school) та їхніх філій. Тобто по факту планується провести оптимізацію, або пониження в статусі аж до закриття більшості сільських шкіл.

Губернатор Ігор Гундич 2 червня 2017 року на своїй сторінці у Фейсбуці пише наступне: «Освітній простір на Житомирщині має реформуватися комплексно: якщо створювати опорні школи – то з підвезенням дітей сучасними шкільними автобусами, якщо оновлювати підходи, то з урахуванням вимог інклюзивної освіти, якщо ремонтувати приміщення, то за програмою НУШ, аби дітям було цікаво відвідувати школу".

Про це говорили під час робочої зустрічі із Лілією Гриневич Міністр освіти і науки відмітила, що освіта на Житомирщині працює.

Коротко і в цифрах: 29 шкіл області – опорні, 12 закладів визначено для створення освітнього простору за програмою НУШ, на 18 закладів будуть залучатися кошти ДФРР, до 22 шкільних автобусів цьогоріч додамо ще як мінімум 12.

31 липня 2018 року відбулося засідання конкурсної комісії з визначення опорних закладів серед закладів загальної середньої освіти Черняхівського району.
Більшістю голосів (з 8 членів комісії "за" - 4, 1 утримався) було прийнято рішення подати на розгляд чергової сесії районної ради питання про визначення опорними серед закладів загальної середньої освіти Черняхівського району: Черняхівську ЗОШ І-ІІІ ст., Черняхівську гімназію, Головинську гімназію, Селянщинський спортивний ліцей ім.Олександра Голяченка, Видиборський ліцей інформаційних технологій, Жадьківський колегіум.

Відділ освіти в особі начальника Г. Ф. Сташенка відстоював позицію щодо створення 6-ти вище вказаних опорних закладів загальної середньої освіти району. Головна ідея створення опорних шкіл – підвищити якість освіти. Адже школа – це в першу чергу для дитини», - зазначиву своєму виступі Григорій Федорович. Це робиться з метою створення умов для здобуття особами загальної середньої освіти, впровадження профільного навчання, забезпечення всебічного розвитку особи. Головна перевага опорних закладів – підтримка держави в забезпеченні їх комп’ютерною технікою, навчальними кабінетами, проведенні капітальних ремонтів. Це дасть можливість закладам освіти надавати якісні освітні послуги в освітніх округах у межах Черняхівського району, підготувати конкурентоспроможних випускників сучасної школи, а здобувачам освіти – отримати якісну освіту, яка допоможе у їх становленні.

Керівництво району оперуючи різними аргументами схилялось до іншої думки – два максимум три опорних Черняхівських ЗНЗ і двох шкіл в інших населених пунктах району, хоча спочатку звучало два райцентрівські ЗНЗ і крапка.

Упевнену позицію щодо цього займав депутат районної ради Василь Кузьменко, який твердо переконаний, що Головинська гімназія має всі умови для того, щоб бути опорним навчальним закладом. Василь Дмитрович категорично виступає за те, що опорні школи мають бути не тільки в райцентрі , але й за його межами. Депутат доводить, що думати одним днем і виходячи з політичної чи іншої меркантильної мотивації є сьогодні неприпустимим.

10 серпня розпочала свою роботу 25 сесія Черняхівської районної ради головним питанням якої було і є визначення серед закладів загальної середньоїосвіти Черняхівського районуфіксованої кількості опорних ЗНЗ.

По даному питанню інформував голова конкурсної комісії з визначення опорних закладів серед закладів загальної середньої освіти Черняхівського району Володимир Троценко. У обговоренні даного питання взяли участь голова районної ради Іван Бовсунівський, голова райдержадміністрації Микола Жилінський, депутат обласної ради, начальник відділу освіти районної державної адміністрації Григорій Сташенко, та депутати районної ради: Галина Шлапак, Марія Кучер, Ольга Кондрацька, Віктор Ревчук, Василь Кузьменко, Іван Бачук, Богдан Радченко та ін.. Рекомендація комісії так і не знайшла підтримки у депутатів (лишень один «ЗА» решта «Утримались», або голосували «Проти». Найгострішим дискусійним моментом було розподіл та пропорційність фінансування опорних шкіл.

Директор Черняхівської ЗОШ І-ІІІ ст, депутат ради Галина Шлапак радикально виступала за дві райцентрівські школи і не більше.

Обтікаючу позицію зайняв голова районної ради Іван Бовсунівський, обережно-прагматично стояв на своїй думці голова РДА Микола Жилінський, виправдовуючи її різними фінансово-бюджетними арифметичними аргументами.

Тож жодна із запропонованих пропозицій не набрала необхідної кількості голосів. Варто зазначити, що з 21 зареєстрованого депутата до фінального голосування залишилась критична мінімальна кількість – 19.

У п’ятницю 17 серпня відбулось друге пленарне засідання 25 сесії Черняхівської районної ради на якому було розглянуто одне єдина, але надважливе питання – визначення опорних ЗНЗ.

Депутати районної ради прийняли найбільш компромісне рішення – визначили три ЗНЗ опорними, а саме Черняхівську гімназію, Черняхівську ЗОШі Головинську гімназію. Чому три школи – це найкращий варіант, мова піде далі. Все здається логічно. Але. Пообіцяли восени на наступній сесії визначити ще декілька опорних шкіл, але особисто я сумніваюсь в цьому.

Звичайно, що Григорій Федорович не в захваті і буде казати, що депутати прийняли «антинародне рішення». Керівник відділу освіти РДА Григорій Сташенко, як я вже вище зазначав відстоював максимальну кількість ЗНЗ – шість.

Два роки тому урядом була прийнята програма за якою з державного бюджету було передбачено по 700 тис. грн. на кожну створену опорну школу. Наразі цього вже немає. Ці кошти мали б піти на обладнання тощо. Чому саме зараз вирішили створювати опорні школи на передодні виборів до ОТГ? Питання риторичне.

В місцевому бюджеті кошти на опорні школи не передбачені, але хочемо чи ні фінансування має бути з місцевого бюджету.

Цікаво буде читачам також дізнатись, що думає з цього приводу громадськість. Так за результатами проведеного опитування в групі CHERNYAKHIV. ІНФОРМ, що у Фейсбуці, найбільше заслуговує на те, щоб бути опорним навчальним закладом Черняхівську ЗОШ І-ІІІ ст., за неї проголосувало 195 користувача, другою за рейтингом підтримки є Черняхівська гімназія – 105, третьою Головиенська гімназія – 71. Селянщинський спортивний ліцей ім.Олександра Голяченка – 7, Жадьківський колегіум – 14, і Видиборський ліцей інформаційних технологій – 2, але все це лише інтернет-опитуванні і вивчення громадської думки з використанням соціальних мереж, але ж владу не цікавить, що думають люди. Заголом свою думку виявили понад 400 опитаних. Тобто навіть з дослідження видно, що опорних шкіл має бути більше ніж дві, як те пропонує керівництво району. Тобто три ЗНЗ які набрали найбільшу підтримку за результатми опитування і стали опорними.

Але тут поневолі підкрадається думка, що депутатів районної ради використовують в сліпу, а районне керівництво банально боїться за свої посади.

А тепер до вашої уваги альтернативна думка з практичної сторони буття.

Що ж ми будемо мати завтра? Це легко передбачити, аналізуючи «новаторські» реформи у різних сферах нашого життя. Наприклад, так звана реформа освіти і казочки про опорні школи. Так, вони і правда будуть оснащені суперкабінетами, так, на них будуть списані десятки мільйонів гривень, так, будуть підписані дозволи височайшими комісіями і відкриття показані на місцевих провладних телеканалах , а що ми будемо мати насправді? Насправді ми матимемо класи, де за партами сидітимуть близько 40 учнів! І це не 40 учнів у міській звичайній школі! Це каша із дітей великої частини району, які мають різний рівень підготовки, різні генетичні можливості і навіть різний рівень здоров’я, бо поруч зі здоровими дітьми в таких школах сидітимуть і діти з обмеженими можливостями (так-так, інтернати теж закривають!) Скажіть, чи зможе вчитель дати якісну освіту такій кількості учнів за 45 хвилин уроку? Ні! Він не робот, він людина, не зможе, як би він не старався! Бо нині потрібен індивідуальний підхід до кожного учня, як співає наш новий Закон про освіту. Тож легко передбачити, що учні, які мали нормальну успішність у своїх рідних школах, не отримавши своєчасної підтримки та уваги в чудо-опорній школі, опустяться на рівень-два вниз, що згодом позначиться і на складанні ЗНО і на вступу у ВНЗ.

Наслідуючи європейсько-американську модель освітніх округів, ми нажаль, не враховуємо той факт, що історично сформовані поселення українців (села) – це великі родини, що мають свою культуру, традиції, менталітет, соціальний та економічний рівень. Зігнавши (а я називаю це саме так) у одну компанію дітей з 7-8 населених пунктів (сіл), ми, як мінімум, розриваємо міцний зв’язок учня з малою Батьківщиною, яка перестає його цікавити, не лише як історичний об’єкт, але і як соціально-культурне середовище та, як максимум, ми перериваємо і зводимо нанівець виховання патріотизму до країни в цілому, адже воно починається з любові до власної домівки.

Теж саме можна і прослідкувати в родинному вихованні, яке для українського суспільства завжди вважалося пріоритетним: на практиці ми вже бачимо, що дитина від 7.00 до 16-17.00 перебуває під впливом людей, які мало зацікавлені внутрішніми проблемами та потребами сільської дитини, відірваної від родини. Учень, який знаходиться за 15-25 кілометрів від батьків, поступово втрачає психологічний зв’язок з родиною, виходить з-під їхнього впливу, потрапляючи в цей час в коло інших інтересів, які можуть бути найрізноманітніші і найнепередбачуваніші, за якими ні батьки, ні вчителі багатолюдної опорної школи прослідкувати не зможуть.

Таким чином, наші сьогоднішні діти, втративши зв’язок з родинами, будучи вирваними із соціально-культурного життя власного села, не розвиваючись при цьому ні духовно, ні культурно у чужому для них середовищі через брак часу, який витрачається тільки на переїзди вбитими міжсільськими дорогами, ВТРАЧАЮТЬ ТУ ОСНОВУ, ТОЙ СТЕРЖЕНЬ, ЯКИЙ У МАЙБУТНЬОМУ ДОПОМІГ БИ ЗФОРМУВАТИ В НИХ АКТИВНУ ГРОМАДСЬКУ ПОЗИЦІЮ, АНАЛІТИЧНЕ ТА КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ І ПАТРІОТИЧНУ СВІДОМІСТЬ.

Сьогодні більшість з нас продовжує наслідувати принцип «моя хата скраю», не замислюючись над тим, що ми втрачаємо наше майбутнє, роблячи марні зусилля сьогодні, лише для того, щоб відтягнути на час те, що не встигли зробити до війни зацікавлені у повному безладі люди.

Тож сподіваємось, що 17 серпня на другому пленарному засідання 25 сесії райради ще остаточно не поставлено крапу в цьому непростому питанні. Тому дуже велике бажання, щоб депутати у майбутньому більше вникли в цей стратегічний та визначальний для розвитку нашого району момент і вивчили всі його сторони , а не лише кон’юктурну та політичну складову.