Дата виведення радянських військ із Республіки Афганістан – 15 лютого – стала Днем вшанування учасників бойових дій на території інших держав, днем воїнів інтернаціоналістів.

В цей день, рівно 30 років тому, згідно з офіційною версією, генерал-лейтенант Борис Громов став останнім радянським військовослужбовцем, який переступив по Мосту Дружби кордон двох країн.

Воєнний конфлікт, який тривав протягом десяти років, забрав життя більше 3 тисяч українців, понад 8 тисяч – повернулися додому інвалідами, 80 бійців і досі вважаються полоненими або зниклими безвісти.

Зокрема, з Житомирської області було відправлено до Афганістану 6 тисяч військових, 131 боєць загинув. Обпекло горе втрати і мою родину. В віці 19 років у званні молодшого сержанта загинув мій родич Кручко Іван, уродженець села Радовель Олевського району.

За десять років неоголошеної війни на поле бою було відправлено понад 160 тисяч українців, здебільшого молодих військовослужбовців, які залишаючись вірними присязі, виконували військовий обов’язок на чужині.

На сьогодні в Україні налічується близько 150 тисяч ветеранів Афганістану серед них і три тисячі житомирських афганців. Загалом у Житомирській області налічується майже 10 тисяч ветеранів-інтернаціоналістів: це і миротворці, і учасники локальних війн. Та навряд чи хтось із них думав, що через майже три десятиліття знову доведеться братися до зброї та боронити вже свою державу. Адже саме афганці створили на Майдані "8-му сотню", щоб захистити честь свого народу і змінити тодішній правлячий режим заради кращого майбутнього України. А як тільки на сході почалися перші бойові дії - тисячі афганців вирушили добровольцями на захист нашої країни.

В Аграрній партії України теж багато людей, які пройшли пекло Афганістану. Серед них – голова Центральної Контрольно-ревізійної комісії партії, полковник запасу Артур Дерев'янко, нагороджений трьома орденами «Червоної зірки» та орденом «Червоного прапору», голова Харківської обласної регіональної організації Михайло Золотарьов та багато інших.

На превеликий жаль, трагедія Афганістану нічому не навчила нашого східного сусіда. Як і тридцять років тому, Росія продовжує нести свій «руський мир», заливаючи землю кров’ю, залишаючи дітей сиротами, а дружин - вдовами.

Серед моїх друзів багато афганців, і я вдячний долі за те, що знаю таких порядних і відданих людей. Бажаю Вам міцного здоров’я, добра, злагоди і миру!