Управліннякультури та туризму Житомирської ОДА вважає, що Тарасу Шевченку конче потрібна соціальна реклама. Ось тому і планує розмістити на сіті-лайтах міських зупинок постери з виставки «Квантовий стрибок Шевченка», яка експонувалась на станції столичного метро «Тараса Шевченка» та достроково-скандально завершилася. Автор тих робіт, які можуть з’явитися і в Житомирі, показав поета, художника, академіка в образі Гаррі Поттера, козака Мамая, Миколи Гоголя, Людини-павука, Термінатора, Елвіса Преслі, Фріди Кало, пірата Джека Горобця, магістра Йоду із саги "Зоряні війни"…

Чи варто дивуватися автору, який попіарився на відомому і знаковому імені. І тільки через провокацію привернув до себе увагу. Не він − перший, не він − останній, хто користується таким методом. І скандальне завершення можна було б передбачити, а, може, він на нього і розраховував. Цікаво, а як реагували би поляки, якби так зобразили Міцкевича, євреї, якби так зобразили Шолом-Алейхема? А чи всім нашим північним сусідам сподобався б Пушкін в образі Фріди Кало, в образах анімаційних персонажів? Мабуть, не гріх було б автору постерів Грехову повправлятися і з «Солнцем русской поэзии»?

Не дивує і сприяння Національного музею Тараса Шевченка проведенню виставки. Із таким-то директором!

Але продовжують дивують житомирські чиновники від культури! «…Стартуємо 1 березня на сіті-лайтах міських зупинок, як соціальна реклама українського генія, він сучасний, він цікавий, він на злобу дня! Шевченко Forever!», − написала чиновниця. (див. інформацію Житомирінфо).

Ці, зумисне обрані автором поп-артівські образи, − кітч за формою, і провокація за змістом. Де гарантія, що і сіті-лайти не будуть пошкоджені? Зачіпати дражливі теми, а потім звинувачувати тих, кого це ображає, у відсутності широких поглядів, ретроградстві і вандалізмі? Якщо вже так кортіло осучаснити Шевченка, то можна було хоча б обрати інші образи: космонавт на Місяці, суддя Конституційного суду, ІТ-шник, автогонщик…

Якщо вже так кортить показати цю виставку у Житомирі, то хоч не виносьте її на вулицю, покажіть її в приміщенні кінотеатру «Жовтень». Чого вже його стіни не бачили! Цікаво, що б почули ті стіни від відвідувачів.

До речі, і публічно висловлена думка членів обласної організації спілки письменників, художників щодо «соціальної реклами українського генія» була б не зайва. Та і оцінки мистецтвознавців, науковців, депутатів і т. ін. не завадили б. Говоріть, пані і панове, щоб вас побачили.

Але ж треба було так висловитися: «соціальна реклама українського генія»! А українському генію потрібна така недолуга реклама? І чи потрібна реклама? Кажете, що треба зацікавити. В одному з коментарів читаємо:«…цікаві образи Шевченка мають зацікавити дітей та подарувати посмішку дорослому. поезія Т.Г. без того повна суму..» І це серйозна аргументація? Ще невідомо, як ті образи відгукнуться… А чи потрібно Шевченку, щоб ним цікавились ті, хто шукає «посмішку, і ремствує на сум? І, можливо, не треба лякатися думки, що Шевченко – не для всіх. І що не треба його згадувати даремно, якщо в душі порожньо, не треба піаритися на ньому.

Шевченко давно самодостатня особистість, яка, образно кажучи, сама обирає кого зацікавлювати, на кого справляти враження. І не потребує він ні примітивної кітчевої популярності, ні пафосної забронзовілості, ні лицемірного шанування. І було б краще, щоб у чиновницьких планах заходів на березень не було б отого офіційного вшанування Шевченка за рахунок платників податків та із висвітленням цієї події у пресі. А спробуйте, панство, прийти у неробочий час (і не обов’язково тільки у березні) до пам’ятника, якщо цього потребує ваша душа. А спробуйте полюбити Шевченка «до глибини власної кишені» і за власний кошт купити квіти. І згадайте його, як він і заповів, «незлим тихим словом», а як не знайдеться своїх щирих «незлих тихих», то хоча б припиніть «соціально рекламувати» українського генія.